Зовнішньоекономічні договори (контракти)

Стаття 382. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
1. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовніш­ньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодав­ством України.
2. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов'язко­вість якого надано Верховною Радою України.
3. Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до за­конів України.
4. Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, бу­дівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.
5. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаю­ться правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначен­ня права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономіч­ну діяльність.
6. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судо­вому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнарод­ним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
7. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і ро­зірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
1. Зовнішньоекономічним договором (контрактом) є матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контраген­тів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Свобода договору є однією з основних засад цивільного законодавства. Вона надає суб'єктам цивільного права можливість самостійно обирати контрагента, визначати зміст договору тощо. Сторони можуть укладати передбачені чинним законодавством до­говори, а також договори, які ним не передбачені, за умови, що вони прямо не заборонені законом. Сторони самостійно визначають умови зовнішньоекономічного договору, з обов'язковим врахуванням вимог закону щодо істотних умов договору.
2. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у письмовій формі незалежно від місця його укла­дення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є: предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б од­нієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прий­няття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Зазначимо, що за загальним правилом зовнішньоекономічний договір є укладеним з мо­менту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прий­няття цієї пропозиції.
Договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Сторони зовнішньоекономічного контракту повинні підписати його. Коли стороною є юридична особа, контракт підписується особами, уповноваженими на це установчими документами першої, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та закріплюється печаткою.
При укладенні зовнішньоекономічного договору сторони (українські суб'єкти господа­рювання й іноземні суб'єкти господарської діяльності) мають керуватися Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201, яке міс­тить перелік основних та додаткових умов зовнішньоекономічного договору.
До основних умов віднесені: назва, номер договору (контракту), дата та місце його укла­дення; преамбула; предмет договору (контракту); кількість та якість товару (обсяги виконан­ня робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг); ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; умови приймання-здавання товару (робіт, послуг); упаковка та маркування; форс-мажорні обстави­ни; санкції та рекламації; врегулювання спорів у судовому порядку; місцезнаходження (міс­це проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.
Додатковими умовами є: умови про страхування; гарантії якості; умови залучення суб-виконавців договору (контракту), агентів, перевізників; норми навантаження (розванта­ження); передача технічної документації на товар; збереження торгових марок; порядок сплати податків, митних зборів; різного роду захисні застереження; момент, з якого дого­вір (контракт) починає діяти; кількість підписаних примірників договору (контракту); можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) тощо.
3. Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів Укра­їни. При цьому укладена за кордоном угода не може бути визнана недійсною внаслідок недо­держання форми, якщо додержано вимоги законів України.
Відзначимо, що згідно з положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р., якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, — права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено дого­вором.
Форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, в якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване на терито­рії України, — права України.
4. Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, буді­вель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається закона­ми України.
5. Сторони можуть обрати в договорі право, яке має застосовуватися до договору (кон­тракту). Якщо сторони не обрали застосовуване право, до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.
Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обста­вин справи, то правочин, більш тісно пов'язаний з правом держави, в якій сторона, що по­винна здійснити виконання, вирішальне для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Стороною, що повинна здійснити виконання, вирішальне для змісту договору, є:
1) продавець — за договором купівлі-продажу;
2) дарувальник — за договором дарування;
3) одержувач ренти — за договором ренти;
4) відчужувач — за договором довічного утримання (догляду);
5) наймодавець — за договорами найму (оренди);
6) позикодавець — за договором позички;
7) підрядник — за договором підряду;
8) виконавець — за договорами про надання послуг;
9) перевізник — за договором перевезення;
10) експедитор — за договором транспортного експедирування;
11) зберігач — за договором зберігання;
12) страховик — за договором страхування;
13) повірений — за договором доручення;
14) комісіонер — за договором комісії;
15) управитель — за договором управління майном;
16)позикодавець — за договором позики;
17) кредитодавець — за кредитним договором;
18) банк — за договором банківського вкладу (депозиту), за договором банківського рахунка;
19) фактор — за договором факторингу;
20)ліцензіар — за ліцензійним договором;
21) правоволоділець — за договором комерційної концесії;
22) заставодавець — за договором застави;
23) поручитель — за договором поруки.
Закон визначає ряд винятків із зазначеного правила. Так, правом, з яким договір найбільш тісно пов'язаний, вважається:
1) щодо договору про нерухоме майно — право держави, в якій це майно знаходиться, а якщо таке майно підлягає реєстрації, — право держави, де здійснена реєстрація;
2) щодо договорів про спільну діяльність або виконання робіт — право держави, в якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати;
3) щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, — право держави, в якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.
До засновницького договору, що є установчим документом юридичної особи з іноземною участю, застосовується право держави, в якій буде створена юридична особа.
6. При вирішенні питання про недійсність зовнішньоекономічного договору треба враховувати положення ЦК, який встановлює загальні підстави недійсності правочинів.
ЦК поширив на зовнішньоекономічні договори правила, згідно з яким недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне недійсність угоди лише в разі якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. До набрання чинності ЦК, відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного кодексу УРСР, недодержання форми зовнішньоторговельних угод і порядку їх підписання тягло недійсність угоди.
7. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК, з урахуванням особливостей, передбачених ГК, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Такий порядок встановлює, зокрема, Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 6 жовтня 1998 р. для бартерних, товарообмінних договорів.