Зміна умов перевезення

Стаття 309. Зміна умов перевезення
1. Вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодекса­ми чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адре­сату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.
2. У разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від пере­візника обставин перевізник зобов'язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.
1. Зміна умов перевезення можлива в частині зміни адресата і об'єкта зобов'язання. У першому випадку зміна відбувається у зв'язку з переадресуванням, а в другому у зв'язку з перевідправленням. У літературі зазначене прийнято називати правом розпорядження вантажем.
Це право характеризують такі ознаки:
— строковість, оскільки право обмежено строком (заявити про одержання назад вантажу можливо до його відправлення, а про заміну одержувача — до видачі вантажу);
— легітимність, оскільки право засновано на законі (реалізується в порядку, визначеному транспортними кодексами, статутами і правилами перевезення).
У випадках, коли, вантаж за ініціативою вантажовідправника спрямовується іншому ван­тажоодержувачу, ніж той, який визначений ним у перевізному документі, йдеться про пере­адресування. Переадресування вантажів, що прибули у пункт призначення, у зворотному сполученні та їх повторне переадресування заборонено.
На автомобільному транспорті, в разі відмови вантажоодержувача прийняти вантаж з причин, не залежних від автотранспортного підприємства, вантаж переадресовується ванта­жовідправником іншому вантажоодержувачу або повертається вантажовідправнику. У цих випадках вартість перевезення вантажу в обидва кінці, а також штраф за простій автомобіля сплачуються вантажовідправником. При цьому вантажоодержувач зобов'язаний зробити запис у товарно-транспортній накладній про відмовлення прийняти вантаж і завірити цей запис підписом та печаткою. При неможливості здати вантаж вантажоодержувачу з причин, не залежних від автотранспортного підприємства або організації, вантажовідправник зо­бов'язаний дати автотранспортному підприємству вказівку про новий пункт призначення
вантажу. При неодержанні вказаного розпорядження, а також при неможливості доставити вантаж до місця нового призначення автотранспортне підприємство або організація, після попереднього повідомлення, повертає вантаж вантажовідправнику. Вантажі, що швидко псуються, у цих випадках можуть бути здані для реалізації іншій організації. Витрати, пов'язані з переадресуванням, поверненням або реалізацією вантажу (прогін, простій рухо­мого складу, зберігання вантажу тощо), оплачуються вантажовідправником (п. 72 Статуту автомобільного транспорту).
Статутом залізниць передбачено, що вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Заява про зміну вантажоодер­жувача подається начальнику станції відправлення з доданням вантажної квитанції. У разі неможливості подання вантажної квитанції відправник подає копію письмового або теле­графного повідомлення про таку зміну на адресу першого вантажоодержувача. Залізниця ви­конує розпорядження відправника лише у тому випадку, коли вантаж не видано одержувачу. Залізниця може, за заявою відправника, одержувача, змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення, з оплатою витрат за договірним тарифом.
У всіх випадках зміни одержувача або станції призначення вантажу підприємство, орга­нізація, громадяни, за заявою яких здійснено таку зміну, є відповідальними перед поперед­нім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов'язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами. Якщо залізниця не має можливості видати вантаж одержувачу, зазначеному в накладній, вона вчиняє з вантажем дії за вказівкою відправника, який зобов'язаний дати таку вказівку у тридобовий строк від дня вручення йому повідомлення. Якщо повідомлення відправника не надійшло в зазначений строк, залізниця може реалізувати вантаж або повернути його відправнику в разі неможли­вості реалізувати. Залізниця вправі також реалізувати вантаж, що надійшов, іншій організа­ції у разі перебування його на станції понад граничні строки зберігання (пункти 43—45, 48 Статуту залізниць України).
Повітряний вантажовідправник може одержати вантаж: відкликавши його в пункт від­правлення чи призначення, зупинивши його транспортування у будь-якому пункті посадки, вимагаючи його доставки іншій особі, ніж вантажоодержувач, зазначений в авіавантажній накладній, у пункті призначення або під час транспортування; вимагаючи його повернення до пункту відправлення. Це право він може реалізувати, якщо відмовився від транспортуван­ня під свою відповідальність і якщо реалізація права розпорядження вантажем не завдасть шкоди перевізнику (його агенту) чи іншим вантажовідправникам (п. 11.2 Правил повітряних перевезень вантажів).
Від переадресування слід відрізняти перевідправлення, коли наступне перевезення ванта­жів здійснюється за новим перевізним документом в іншому напрямку. Перевідправлення залежить від можливостей перевізника. У юридичній літературі зазначається, що це є припиненням за ініціативою вантажовідправника одного договору перевезення і укладення за­мість нього іншого.
На внутрішньому водному транспорті перевізник може у виключних випадках, на вимогу вантажовідправника чи вантажоодержувача, змінити пункт призначення вантажу, прийнято­го до перевезення. Зміна пункту призначення супроводжується оформленням подальшого перевезення новою накладною, в якій перевізник робить помітку із зазначенням номера на­кладної, за якою вантаж прийнято до перевезення. Щодо вантажів, які швидко псуються, та­ка зміна може мати місце лише тоді, коли цей вантаж може бути доставлений у новий пункт призначення протягом строку дії сертифіката або посвідчення про якість вантажу або після продовження строку їх дії відповідною інспекцією або органом санітарного нагляду (п. 92 Статуту внутрішнього водного транспорту).
Якщо вантаж прийнято до перевезення, але не відправлено, на вимогу вантажоодержува­ча перевізник зобов'язаний видати його назад. У такому разі договір перевезення припи­няється на майбутнє. До припинення сторони, як правило, пов'язані правовідносинами щодо збереження вантажу. На практиці повернення вантажу є можливим за умови розрахунку ван­тажоодержувача з перевізником за збереження вантажу.
Право вантажовідправника щодо розпорядження вантажем припиняється з прибуттям вантажу в пункт призначення та видачею вантажу одержувачу. У випадках, коли одержувач відмовився від прийняття вантажу або неможливо видати вантаж одержувачу, вантажовід-дравник знов набуває право розпорядження вантажем.
2. Законодавець передбачає переадресування не лише за ініціативою вантажовідправни­ка, а й за ініціативою перевізника.
Переадресування за ініціативою перевізника здійснюється за наявністю двох фактів:
— по-перше, за визначених законом обставин (переривання або припинення перевезення вантажів), які не залежать від перевізника (внаслідок небезпечних умов судноплавства, стихійних явищ або інших подій);
— по-друге, на підставі розпорядження вантажовідправника.
З переадресуванням у перевізника виникає обов'язок повідомити про це вантажовідправ­ника і право здійснити таке переадресування на підставі розпорядження відправника щодо вантажу.
Порядок переадресації визначається транспортними кодексами, статутами і правилами перевезення з урахуванням особливостей того чи іншого виду транспорту.
Так, на повітряному транспорті, підставою прийняття перевізником рішення про перери­вання або припинення перевезення вантажів може бути наявність непідконтрольних перевізнику обставин (метеорологічні обставини, стихійні явища, воєнні дії, страйки та інші обста­вини, які не можна передбачити), акти та вимоги державних органів, нестача палива тощо д. 10.4.2. Правил повітряних перевезень вантажів).
На внутрішньому водному транспорті у перевізника виникає обов'язок повідомити ванта-з і одержувача про припинення перевезення більш як за добу з визначенням причин та стро­ку такого припинення, якщо воно сталося внаслідок стихійних явищ (п. 92 Статуту внутрішнього водного транспорту).
Переривання або припинення перевезення вантажів за визначених обставин призводить д з порушення строків доставки вантажів. У юридичній літературі припинення строку доставки вантажу розглядається за аналогією з припиненням строку позовної давності. Час, протягом якого було припинено доставку вантажу, не включається у строк, встановлений для доставки вантажу. Припинення строку доставки вантажу оформлюється шляхом повідомлення про обмеження або заборону перевезень. У ньому може міститись інформація про переривання або припинення перевезення, припинення прийому деяких видів вантажів, черговість перевезення певного вантажу тощо.