Засади концесійної діяльності

Стаття 407. Засади концесійної діяльності 1. Концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах: поєднання державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на під­ставі концесійного договору; вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі; комплексне та оплатне використання об'єкта концесії, участь держави, органів міс­цевого самоврядування у частковому фінансуванні об'єктів концесії соціального при­значення; взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризиків між сторонами концесійного договору; державне гарантування інвестицій концесіонерів; стабільність умов концесійних договорів; забезпечення прав та законних Інтересів споживачів продукції (послуг), що надають­ся концесіонерами. Принципові засади концесійної діяльності у сукупності з принципами господарювання (ст. б ГК) є первинними засобами її правового регулювання. Вони є цільовими орієнтирами при правозастосуванні у разі наявності прогалин права, колізійності та конкуренції його норм. Для визначення особливостей надання об'єкта у концесію в окремих сферах господарської діяльності видаються спеціальні закони, Зазвичай ними забороняється змінювати цільове призначення об'єктів соціальної інфраструктури, наданих концесіонеру у складі цілісного майнового комплексу, і враховується специфіка окремих сфер господарської діяльності. На­приклад, проблеми фінансово-економічного становища обласних комунальних підприємств призводять до критичної ситуації у житлово-комунальному господарстві. Проект Закону Ук­раїни «Про особливості передачі в концесію об'єктів водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» від 15 грудня 2006 р. має на меті їх розв'язання. Проведення концесійного конкурсу регулюється статтями 6—8 Закону України «Про концесію» та деякими підзаконними актами (див., наприклад, постанову КМУ «Про затвер­дження Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних до­говорів на об'єкти права державної та комунальної власності, що надаються у концесію» від 12 квітня 2000 р.). Звертаючись до принципу комплексного та оплатного використання об'єкта концесії, доцільно ознайомитись з постановами КМУ «Про затвердження Методики розрахунку кон­цесійних платежів» від 12 квітня 2000 р.; «Про затвердження Порядку визначення об'єктів концесії, концесіонерам яких можуть надаватися пільги по концесійних платежах, дотаціях, компенсаціях та умов їх надання» від 13 липня 2000 р.; «Про затвердження Типового конце­сійного договору на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги» від 14 жовтня 2000 р. Взаємовигідні принципи, покладені в основу концесії, обумовлюють рівень попиту на неї. Світовий досвід концесійної політики як політики маневрування ресурсами в економіці доводить вигідність концесійного договору для обох його сторін. Для концесієдавця — це зменшення його ризику за рахунок передачі частини господарських функцій суб'єктам під­приємницької діяльності на визначених умовах її здійснення. Для концесіонера — можли­вість вкладення капіталу, правова регламентація всіх аспектів підконтрольної діяльності (визначення її меж, методів, форм).  Державними гарантіями капіталовкладень концесіонерів є незмінність правового режиму їх діяльності та взаємна згода на зміну умов концесійних договорів. У разі загрози забезпе­ченню законних прав та інтересів споживачів продукції (послуг) з боку концесіонера, вико­ристовуючи коментований принцип, можна викрити приховану неефективність використан­ня державного і комунального майна, природних та рекреаційно-територіальних ресурсів. Цей принцип також сприяє прозорості взаємин потенційних концесієдавця з концесіонером. Також має місце альтернатива неефективному управлінню державними підприємствами з боку органів держави та керівників цих підприємств. Можна розраховувати, що передання їх майна у концесію приватним особам із залученням приватного капіталу надасть можливість вирішити проблеми і з інвестиціями, і з менеджментом, і з багатьма іншими питаннями. На­решті, можна сподіватися, що процедура передання в концесію державного і комунального майна, відповідальність та інші фактори сприятимуть прозорості та належному ставленню до його використання як у приватних, так і в публічних інтересах.