Законодавчий кругообіг

Законодавчий кругообіг
Ряд нормативних актів у 2009 році були прийняті таким чином, що розплутувати «процедурний клубок» довелося в КСУ
  Минулий парламентський рік, крім іншого, запам'ятався баталіями у сфері законотворчості, Які не на жарт вибухнули між Президентом України і парламентом. Опосередковано їх Конституційний Суд України. Багато хто з очікуваних нормативно-правових актів після їх прийняття «судять» на предмет обгрунтованості та законності. У чому причини того, що їм був включений «червоне світло», а також з якими з законодавчих актів «процедурні» історії виявилися найбільш заплутаними (якщо не акцентувати уваги на «епопеї» до Закону України «Про вибори Президента України»), про це мова піде нижче.
Парламент без регламенту

    У минулому році перед Конституційним Судом України втретє було поставлено питання про законність парламентського Регламенту. І цього разу відповідь не виявився оригінальним: 26 листопада 2009 КСУ визнав неконституційними Закон України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України» від 4 вересня 2008 року і Регламент Верховної Ради України від 19 вересня 2008. Конституційне подання щодо даних актів було внесено Президентом України, який зазначив, що була порушена процедура прийняття і вступу в силу Закону, передбачена частиною 4 статті 94 Конституції України, а саме: Після подолання вето Президента закон був опублікований з датою і підписом попереднього голови парламенту, тобто фактично йшлося про закон, до якого застосовувалося право вето.

Відзначимо, що 1 грудня 2009 парламент, подолавши вето Президента, прийняв новий Закон «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України», яким Регламент визначається як спеціальний акт, А 29 грудня в КСУ надійшло конституційне подання Президента України щодо конституційності окремих положень цього Закону.
Дату і підпис!

15 вересня минулого року набуло чинності рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2009, яким був визнаний неконституційним Закон України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», Що стосується процедури імпічменту Президента.

Законодавча процедура була порушена, зокрема, через дати його опублікування. Так, у рішенні у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, Особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання », частин 1, 2 статті 6, частин 3, 4 статті 44, пункту 3 частини 1, частини 2 статті 45, частини 2 статті 71, частини 3 статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Частини 6 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (справа про конституційно встановленою процедурою вступу в силу закону) від 7 липня 2009 року № 17-рп/2009 КСУ, обгрунтовуючи необхідність зазначення дати повторного голосування, зазначив, Що навіть якщо всі пропозиції Президента України відхилені і закон текстуально залишається незмінним, він повинен бути прийнятий повторно шляхом голосування народними депутатами України кількістю голосів, визначеним у частині 4 статті 94 Конституції, Оскільки результати останнього голосування скасовані у зв'язку із застосуванням Президентом України права вето щодо оспорюваного закону. За таких обставин датою прийняття закону слід вважати дату його остаточного голосування за результатами повторного розгляду. Саме ця дата повинна бути вказана при оприлюдненні закону і його оприлюднення.

Аналогічну позицію КСУ висловив і в рішенні № 20-рп/2009, вказавши на те, що повторно розглянутий закон повинен містити дату його повторного прийняття та підпис спікера, яка є свідченням відповідності змісту закону прийнятого парламентом рішення. Наявність дати повторного прийняття закону і такого підпису і є підставою для підписання та офіційного оприлюднення закону Президентом України. Оскільки закон, що регулює порядок дії тимчасових слідчих комісій, був опублікований в газеті «Голос України» від 21 березня 2009 року без підпису спікера, КСУ визнав це порушенням порядку прийняття закону і визнав його неконституційним повністю.
До КСУ - без консультацій

7 липня 2009 рішенням № 17-рп/2009 Конституційний Суд України визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до деяких законів щодо повноважень Конституційного Суду України, Особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання ». Цей Закон вносив зміни до процедури звернення суб'єктів права на конституційне подання до КСУ. Про мотивацію КСУ вже згадувалося вище - порушення процедури його опублікування (знову-таки, до закону було застосовано вето Президента і він був опублікований не з датою остаточного прийняття).

Але цікаво те, що КСУ також визнав неконституційними частини 1, 2 статті 6 Закону «Про Конституційний Суд України», Згідно з якою Президент України зобов'язаний проводити консультації з Прем'єр-міністром України та міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів КСУ і обов'язкового скріплення їх підписами указів Президента України про призначення таких суддів.
Антикорупційне «але»

Парламент 11 червня 2009 прийняв довгоочікуваний антикорупційний пакет: Закони України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» і «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень». Однак Верховний Суд України висловив сумніви в їх конституційності і звернувся до Конституційного Суду України.

Відзначимо, що у випадку, якщо порядок вступу в силу антикорупційних законів буде визнано, що не відповідає Конституції України, То це означає і скасування дії законів у ратифікації відповідних антикорупційних конвенцій - адже вони вступають в силу з дня набрання чинності Закону «Про засади запобігання та протидії корупції». Крім того, як зазначили експерти Верховного Суду України, у Конвенції ООН проти корупції, Кримінальної Конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією встановлено низку інших правил, ніж в ухвалених антикорупційних законах.

Передбачалося, що згаданий пакет законів вступить в силу з 1 січня нового року, однак 23 грудня 2009 парламентарії вирішили підкоригувати себе самі і перенесли його вступ у силу на 1 квітня 2010 року з метою підготовки і ухвалення змін до антикорупційне законодавство.
До автоматики не дійшло

На розгляді КСУ також перебуває конституційне подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень частин 3 і 6 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, Статті 3761 Кримінального кодексу України та про офіційне тлумачення пункту 5 частини 1, частини 3 статті 151 КАСУ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах» від 5 червня 2009.

Як було відзначено на Пленумі ВСУ 27 листопада 2009, нормативний акт про впровадження автоматизованої системи документообігу не враховує спеціалізації суддів у судах, що може призвести до дезорганізації судочинства. Зокрема, на думку Пленуму ВСУ, одночасне дотримання принципів «ймовірності» і «черговості» при визначенні порядку формування колегії суддів неможливо, оскільки розподіл справ за принципом «ймовірності» передбачає можливість виникнення в силу випадкових обставин того, Що будь-яка справа може надійти на розгляд будь-якого судді без урахування того, кого з суддів було розподілено попереднє справу, а при використанні принципу «черговості» справи розподіляються по черзі, і випадковий розподіл справ при цьому виключається.

Також у Пленуму виникло питання щодо тлумачення окремих положень статті 151 КАС України. Наприклад, не вказано, чи поширюється вимога про те, що справи між суддями розподіляються автоматизованою системою з урахуванням кількості справ, що перебувають у них на розгляді, на місцеві суди, які розглядають деякі категорії адміністративних справ як адміністративні суди першої інстанції, І на Верховний Суд України, Судова палата в адміністративних справах якого має повноваження розглядати адміністративні справи за винятковими обставинами.

Крім того, було зазначено, що під створення даної системи Судової адміністрацією України не виділено достатнє фінансування.
Положення про ДСА

Конституційним Судом України 22 грудня 2009 року було оприлюднено прийняте 17 грудня рішення за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо конституційності положень частин 2, 6 статті 127, частини 5 статті 128 Закону України «Про судоустрій України», А також указів Президента України про створення Державної судової адміністрації України та про затвердження положення про неї. КСУ визнав оспорювані норми Закону неконституційними, а щодо указів виробництво закрив, тому що вони на момент розгляду втратили силу.

Конституційний Суд підкреслив, що призначення і звільнення голови Державної судової адміністрації віднесено до повноважень уряду, оскільки вона призначає і звільняє з посад за поданням прем'єр-міністра керівників центральних органів виконавчої влади, Які не входять до складу уряду, як, наприклад, голова ДСА.

Відзначимо також, що Кабінет Міністрів України 14 січня 2009 затвердив Положення про ДСА України, яким передбачено, що вона набирає чинності одночасно з Указом Президента України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України з питань діяльності Державної судової адміністрації України». Однак чому зміни здійснені саме шляхом скасування Указу про створення ДСА України, залишається не зовсім ясним.

Чи буде в 2010 році мати продовження практика прийняття парламентом законів, а слідом за цим їх послідовного визнання неконституційними повністю або частково, покаже час.