Захист прав споживачів

Стаття 39. Захист прав споживачів
1. Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на:
державний захист своїх прав;
гарантований рівень споживання;
належну якість товарів (робіт, послуг);
безпеку товарів (робіт, послуг);
необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент то­варів (робіт, послуг);
відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якос­ті, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (робо­тами, послугами), у випадках, передбачених законом;
звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушен, прав або законних інтересів.
З метою захисту своїх прав та законних інтересів громадяни можуть об'єднувати: -на добровільній основі у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів
2. Держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можли­вість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідна для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (роб -послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законни­ми способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
3.Права споживачів, механізм реалізації захисту цих прав та відносини між спожива­чами товарів (робіт, послуг) і виробниками (виконавцями, продавцями) регулюються законом про захист прав споживачів та іншими законодавчими актами.
4.Якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Вер­ховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що є в законодавстві України про захист прав споживачів, то застосовуються правила міжнародного договору.
1.Коментуючи дану статтю, слід зазначити, що захист прав споживачів за своєю природою не охоплюється повною мірою нормами антимонопольно-конкурентного законодавства, а тому регулюється не лише останніми, а й нормами інших галузей законодавства. У кожному законодавчому масиві передбачені специфічні правові засоби захисту споживачів
Поведінка споживача на ринку, з одного боку, істотно впливає на формування ринкових відносин, а з іншого, споживачам, внаслідок порушення норм антимонопольно-конкурентного законодавства, може бути завдано збитків. Разом з тим, споживачі не є безпосередніми учасниками конкурентних відносин.
У коментованій статті містяться загальні положення щодо захисту прав споживачів, які мають інформаційний характер, і перелічені існуючі форми захисту прав споживачів.
Споживачі мають право на отримання необхідної, доступної, достовірної і своєчасної інформації про товари, що забезпечує можливість їх свідомого та компетентного вибору. Інформація обов'язково має бути надана споживачу до придбання ним товару та доводитись до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супроводжуючій документації
Згідно із ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. реалізація та використання товарів (у тому числі іноземних), що підлягають обов'язковій сертифікації за чинним законодавством, без сертифіката відповідності забороняється. Маркування продукції знаком відповідності здійснює виробник згідно із ДСТУ 2296-93 «Національний знаквідповідності. Форма, розміри, технічні вимоги і правила застосування».
При стягненні відшкодування моральної шкоди суд у справах за позовами про захист прав споживачів зобов'язаний керуватися ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів Посилання суду на ст. 440 і ЦК при вирішенні вимог споживачів про відшкодування моральної шкоди є безпідставним, оскільки ця норма на правовідносини, що виникають між продавцем та покупцем, не поширюється.
З метою захисту своїх законних прав та інтересів громадяни мають право об'єднуватись надобровільних засадах у громадські організації споживачів — об'єднання споживачів. Об'єднання споживачів є громадською організацією, яка здійснює свою діяльність у відповідності із Законом України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р.
Держава підтримує діяльність об'єднань споживачів (ст. 25 Закону України «Про захист прав споживачів).
2. Державна політика забезпечення інтересів споживачів спрямована: на вдосконалення захисту їх прав та інтересів: створення належних умов для насичення споживчого ринку якісними та безпечними товарами, роботами, послугами; підвищення рівня захисту здоров’я та безпеки споживачів; удосконалення законодавства України у сфері захисту прав споживачів, зокрема адаптація його до законодавства Європейського Союзу; створення належних умов для реалізації громадянами-споживачами своїх законних інтересів і прав на території України (Програма захисту прав споживачів на 2003—2005 pp., затверджена Указом Прези­дента України від 11 грудня 2002 p.).
3. Положення антимонопольно-конкурентного законодавства виходять з однакового значення інтересів споживачів та інших учасників ринку. Дія коментованої статті поширюється на об’єднання споживачів, споживачів — юридичних осіб, які є учасниками відносин у сфері господарювання.
Метою антимонопольно-конкурентного законодавства є, серед іншого, захист прав споживачів у разі коли за формальними ознаками норми законодавства про захист прав споживачів не порушені.
3. Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори складають невід'ємну частину національного законодавства і застосовуються у тому ж порядку, що і норми національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який оформлено як закон, встановловлені інші правила, ніж передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору. У Конституції України, зокрема, встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливо лише після внесення до неї відповідних змін (ст. 9 Конституції України).