Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання

Стаття 60. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання
1. Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представни­ками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворен­ня не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.
2.Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.
3. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господа­рювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кре­диторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
(Частина третя статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2424-IVвід 04.02.2005)
4.Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебі­торської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення ви­мог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта гос­подарювання.
5. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який лікві­дується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством по­рядку.
1. Згідно із законодавством підприємство, що ліквідується, зберігає господарську правосуб'єктність для цілей ліквідації протягом усього процесу ліквідації та продовжує функ­ціонувати в якості самостійного суб'єкта господарських відносин. Однак повноваження з управління майном підприємства переходять до ліквідаційної комісії, яка діє з метою консо­лідації активів та пасивів і задоволення претензій кредиторів. Ліквідацію суб'єкта господа­рювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Напри­клад, виконання функцій ліквідаційної комісії може бути покладено на спостережну раду кредитної спілки (ст. 9 Закону України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р.).
Якщо підприємство ліквідується за рішенням суду, останній призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. У разі якщо в судовому рішенні щодо при­пинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена така комісія, державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження цього судового рішення вно­сить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або засновника (учас­ника) юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням.
Вимоги щодо ліквідаційної комісії підприємства-банкрута містяться у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 черв­ня 1999 р.
2. Порядок і строки проведення ліквідації визначаються органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання. Коментована стаття закріплює загальне правило, згідно з яким строк для заяви претензій кредиторами не може бути меншим ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Особливості проведення процедури ліквідації окре­мих видів суб’єктів господарювання встановлюються законом. Наприклад, певні особливості має порядок ліквідації або консервації гірничих підприємств, банків, страховиків, кредитних спілок тощо.
3. Ліквідаційна комісія або орган, який проводить ліквідацію, вміщує у визначених спе­ціальних друкованих органах повідомлення про ліквідацію підприємcтва. У коментованій статті строк, протягом якого має бути зроблена така публікація, не встановлений. У Законі України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. та у Законі України «Про сіль­ськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р. встановлено триденний строк для такої публікації.
У нормах деяких законодавчих актів, прийнятих до введення в дію ГК, встановлення порядку і строків проведення ліквідації, а також строку для заявлення претензій кредитора­ми віднесено до повноважень ліквідаційної комісії, а не органу, який прийняв рішення пре його ліквідацію.
4. Згідно з положеннями ч. 4 однією з основних дій ліквідаційної комісії є стягнення де­біторської заборгованості підприємства та виявлення вимог кредиторів. Дебіторська забор­гованість — це сума боргів, що належить підприємству від юридичних та фізичних осіб (за­боргованості дебіторів підприємству на певну дату).
Обов'язком ліквідаційної комісії є повідомлення відомих кредиторів у письмовій формі про порядок та строки заявлення претензій.
1. У ч. 5 коментованої статті, ст. 20 Закону України «Про господарські товариства», нор­мах низки інших спеціальних законодавчих актів вказується, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується. Вимога щодо обов'язкового про­ведення інвентаризації у разі ліквідації встановлена також у Порядку подання фінансове: звітності, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2000 р. Інвентаризація проводить­ся відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. Згідно зі ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. відпо­відальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією під­приємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства, покладається на ліквідаційну комісію.
Обов'язком комісії є також складання ліквідаційного балансу та надання його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Якщо ліквідаційна комісія не виявила майна, це не звільняє її від обов'язку скласти ліквідаційний баланс.
У коментованій статті вказано, що достовірність та повнота ліквідаційного балансу ло­зинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку. Слід враховувати, що випадки, у яких проведення аудиту є обов'язковим, встановлюються ст. 10 Закону України Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. На необхідність підтвердження аудито­ром достовірності та повноти ліквідаційного балансу прямо вказано у нормах спеціальних законів (див., наприклад, ст. 38 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р.). Ліквідаційна комісія у випадках, передбачених законодавством, протягом 45 днів публікує ліквідаційний баланс.