Загальні гарантії прав підприємців

Стаття 47. Загальні гарантії прав підприємців
1. Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і ви­користання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
2. Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що цен­тралізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для пріоритетних державних потреб.
(Частина друга статті 47 Із змінами, внесеними згідно із Законом № 3205-IVвід 15.12.2005)
3.Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав під­приємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Кон­ституції України на підставах і в порядку, передбачених законом.
4. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.
5. Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбаче­них законом випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.
1. Включення до ГК спеціальних норм про гарантії прав підприємців є його надзвичайно важливою позитивною рисою, свідчить про дозвільну (або диспозитивну) побудову право­вого матеріалу ГК. Логічна схема дозвільної або диспозитивної моделі зводиться до двох елементів: суб'єктивних прав та юридичних гарантій. Коментованою статтею закріплені за­гальні правові гарантії прав підприємців, тобто встановлені законом засоби забезпечення ви­користання, дотримання, виконання і застосування господарсько-правових норм. Передба­чені нею гарантії є суттєвим елементом механізму реалізації та захисту прав підприємців.
Стаття 47 встановлює загальні гарантії прав підприємців — конкретні гарантії прав су­б'єктів господарювання передбачені іншими статтями ГК (див. статті 66, 147, 148, 249, 329, 378, 397, 398, 399, 404, 418 та коментар до них).
Підприємницьку діяльність неможливо здійснювати без залучення і використання мате­ріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. То­му для забезпечення рівних умов розвитку суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від обраних ними організаційних форм, держава гарантує всім підприємцям рівні права та рівні можливості для залучення цих ресурсів. Наприклад, щодо інформаційних ресурсів ст. 9 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. передбачає право всіх громадян України, юридичних осіб і державних органів на інформацію, тобто надає можливість віль­ного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для ре­алізації своїх прав, свобод і законних інтересів, виконання завдань і функцій.
2.Впровадження ринкових відносин значно звузило сферу централізованого розподілу державою матеріально-технічних ресурсів.
Водночас у деяких галузях централізоване забезпечення ресурсами зберігає актуальність. Так, відповідно до Закону України «Про державне оборонне замовлення» від 3 березня 1999 р. виконавцям оборонного замовлення у разі необхідності можуть встановлюватися квоти на обов'язковий продаж їм підприємствами та організаціями України окремих видів сировини, матеріалів та комплектуючих виробів в обсягах і за переліком, що затверджують­ся КМУ.
Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізо­вано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, ро­біт чи послуг для пріоритетних державних потреб. Відповідно до Закону України «Про дер­жавний матеріальний резерв» від 24 січня 1997 p., державний резерв є особливим запасом матеріальних цінностей, що, зокрема, призначені для надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам та організаціям з метою ста­білізації економіки в разі тимчасового порушення строків постачання важливих видів сиро­вини, паливно-енергетичних ресурсів і продовольства, виникнення диспропорції між попитом та пропонуванням на внутрішньому ринку, участі у виконанні міждержавних договорів,' надання гуманітарної допомоги і забезпечення виконання першочергових робіт під час лік­відації наслідків надзвичайних ситуацій.
Здійснення підприємцями поставок, робіт чи послуг для державних потреб регулюється Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 р., в якому декларуються такі принципи здійснення державних закупівель: максималь­на економія та ефективність; добросовісна конкуренція між учасниками; відкритість і прозо­рість на всіх стадіях державних закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання проявам корупції; вільного доступу, відкритості та доступності інформації з питань закупівель, у тому числі для громадян Укра­їни та громадських організацій. Закупівля може відбуватися шляхом: відкритих торгів із зменшенням ціни; торгів з обмеженою участю; двоступеневих торгів; запиту цінових пропозицій (котирувань); закупівлі у одного учасника; редукціону.
3. Недоторканність майна гарантується Конституцією України всім суб'єктам власності, у тому числі підприємцям. Відповідно до її ст. 41 примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише за воєнного чи надзвичайного стану.
4. У разі порушення майнових прав суб'єкта підприємницької діяльності підприємець має право на відшкодування завданих цим порушенням збитків відповідно до норм ГК та інших законів. Відшкодування збитків докладно врегульовано гл. 25 ГК. Збитки відшкодовуються з повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності включаючи й неодержані доходи.
5. Закон захищає суб'єктів підприємництва від незаконного втручання в їх діяльність з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Однак у деяких випадках залучення підприємців та осіб, які працюють у них за наймом, до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків є необхідним. Таке залучення можливе відповідно до і слонів України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 р., «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 p., інших нормативних актів. Завдані під­приємцю збитки мають компенсуватися у порядку, встановленому коментованим Кодексом та відповідним спеціальним законодавством.