Заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:
1) для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
(Стаття 71 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 2240-10від 29.07.81, № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 263/95-ВР від 05.07.95)
1. Забороняється залучення до роботи в будь-які з двох вихідних днів при п'ятиденному робочому тижні. Правило про заборону залучати працівників у вихідні дні поширюється і на вихідні дні, які надаються працівникам за графіком при режимі підсумованого обліку робочого часу.
2. Перелік робіт, для виконання яких працівника може бути залучено до роботи у встановлений для нього день щотижневого відпочинку, визначено законодавством. Цей перелік підстав для залучення працівників до роботи у вихідні дні є вичерпним і роз-ширеному тлумаченню не підлягає. Профспілкові комітети зобов'язані не допускати роботи у дні відпочинку, крім передбачених законом випадків.
3. Коментована стаття надає право залучати до роботи у вихіний день лише окремих працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі за своєю ініціативою переносити вихідний день для всього колективу працівників.
Перенесення вихідного дня для всіх працівників підприємств, установ, організацій може бути передбачено в окремих випадках лише на підставі прийнятої спеціальної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема з метою приєднання вихідного дня до святкового або неробочого дня.
4. Встановлено чіткий порядок залучення працівників до роботи у вихідні дні, згідно з яким вимагається видання відповідного письмового наказу (розпорядження) власника або уповно¬важеного ним органу. Видання такого наказу (розпорядження) дає змогу перевірити законність в кожному конкретному випад¬ку залучення працівників до роботи в дні щотижневого відпо¬чинку, підвищує відповідальність власника або уповноваженого ним органу за суворе дотримання режиму робочого часу і часу відпочинку, а також є важливим доказом при вирішенні трудо¬вих спорів про компенсацію за роботу у вихідні дні.
5. Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства (ст. 20 Закону України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 490).
6. За будь-яких обставин забороняється залучати до роботи у вихідні дні вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 Кодексу), батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 186і Кодексу), працівників молодше вісімнадцяти років (ст. 192 Кодексу). Залучення громадян похилого віку до роботи у вихідні дні допускається за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров'я (ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 4. - Ст. 18).
Стаття 72. Компенсація за роботу у вихідний день
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
(Стаття 72 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 2240-10 від 29.07.81, № 5938-11 від 27.05.88)
1. У разі залучення певних працівників до роботи у вихідний день власник або уповноважений ним орган зобов'язаний надати їм інший день відпочинку чи оплатити роботу у вихідний день в подвійному розмірі за правилами обчислення грошової компенсації, передбаченими ст. 107 Кодексу. Один з цих засобів компенсації роботи у вихідний день обирається за згодою сторін.
2. На відміну від законодавства, що діяло раніше коли інший день відпочинку надавався протягом найближчих двох тижнів, коментована стаття не обмежує надання відгулу будь-яким терміном. Отже, час використання іншого дня відпочинку також залежить від узгодження сторін.
3. Працівник не вправі самовільно використовувати без погодження з власником або уповноваженим ним органом дні відгулів, оскільки такі дії працівника розцінюються як відсутність на роботі без поважних причин, що може призвести до звільнення за п. 4 ст. 40 Кодексу (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 p.).
4. Зайнятим у рослинництві робітникам державних сільськогосподарських підприємств у разі залучення їх у передбаченому законом порядку в період напружених польових робіт (сівба, догляд за посівами, заготівля кормів, збирання врожаю, оранка зибу) до роботи в установлені за графіком вихідні дні замість них надаються після закінчення кожного такого періоду інші дні відпочинку. В цих випадках дні відпочинку можуть підсумовуватися за період, що не перевищує двох місяців. Причому в разі ненадання робітникам установлених за графіком днів відпочинку протягом, як на той час було визначено законодавством, найближчих двох тижнів їм поряд з наданням інших днів відпочинку провадиться доплата за роботу в дні відпочинку за графіком у встановлених законом розмірах.