Якість товарів, що поставляються

Стаття 268. Якість товарів, що поставляються
1. Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
2.Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість то­варів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.
3.У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.
4. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
5. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, — вимагати повернення сплаченої суми.
6.У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
7. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.
8.У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору,постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, — протягом 24 годин з моменту одержання
повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються,
підлягають в усіх випадках реалізації на місці.
1. Стандарт — це документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включа­ючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які за­стосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.
Відповідно до Декрету КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 р. на продукцію виробничо-технічного призначення і вироби народного споживання розробляються такі нормативні документи стандартизації:
а) державні стандарти України. Державні стандарти України (національні стандарти) затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів — спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.
Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань стандартизації і публікуються українською мовою з автентичним текстом російською мовою.
Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.
Як державні стандарти України використовуються також міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 р.
Республіканські стандарти Української РСР (РСТ УРСР) застосовуються як державні до їх заміни чи скасування;
б) галузеві стандарти — розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Обов'язкові вимоги галузевих стандартів підлягають безумовному виконанню підприємствами, установами і організаціями, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив;
в) технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.
Поряд зі стандартами і технічними умовами, вимоги щодо якості товарів можуть встановлюватися виходячи із зразків (еталонів), під якими розуміють готовий виріб (комплект виробів), затверджений як зразок конкретного товару і призначений для зіставлення (порівняння) з ним товарів за зовнішнім виглядом та іншими ознаками. Як правило, зразки (еталони) застосовуються щодо непродовольчих товарів серійного і масового виробництва.
У договорі може бути передбачена поставка товарів більш високої якості порівняно із стандартами, технічними умовами, зразками (еталонами).
2.Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації стосовно якості товарів, на які посилаються сторони, встановлюючи відповідні умови в договорі, зазначаються в останньому. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступний ви­даннях, її копії мають додаватися постачальником до примірника договору покупця на йоговимогу. Так само до договору має додаватися технічний опис зразка (еталона).
3.У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповіднодо мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. При цьому продавець (постачальник) зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо постачальник при укладенні договору був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, постачальник повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 ЦК).
4.Товаросупровідні документи — це документи, що прямують разом з товарами й містять дані про ці товари. Товаросупровідними документами є товарно-транспортні накладні,рахунки-фактури (інвойси), відвантажувальні специфікації, пакувальні листи, вантажні митні декларації, документи контролю за доставкою товарів тощо.
5.Частина 5 коментованої статті передбачає наслідки поставки товарів, що не відповідають вимогам щодо їх якості, встановленим стандартом, технічними умовами чи зразком(еталоном). У разі поставки товарів більш низької якості покупець має право: а) відмовитися від прийняття і оплати товарів; б) якщо товари уже оплачені покупцем, — вимагати повернення сплаченої суми. При цьому не має значення, підлягають недоліки поставлених товарів усуненню, чи ні.
6.Правом, визначеним п. 6, покупець може і не скористатися, вдавшись до застосування наслідків, передбачених ч. 5 коментованої статті.
7.Реалізуюче надане їм частиною 1 статті 268 ГК право, сторони можуть визначити вдоговорі більш високі вимоги до якості товарів, ніж ті, що встановлені стандартами, технічними умовами, зразками (еталонами). Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту (очевидно, більш низької якості) ніж було визначено договором, покупець має право: а) прийняти товари з оплатою за ціною,встановленою для товарів відповідного сорту; б) відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.
8. Частина 8 коментованої статті встановлює обов'язок постачальника (виробника) щодо
розпорядження товарами у разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору. У цьому випадку постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, — протягом 24 годин змоменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів.
Невиконання постачальником (виробником) у зазначений строк свого обов'язку щодо розпорядження товарами, дає право покупцеві (одержувачу) реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.