Вклади учасників та засновників господарського товариства

Стаття 86. Вклади учасників та засновників господарського товариства
1.Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути бу­динки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користу­вання землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а та­кож інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної влас­ності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
2.Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах гос­подарського товариства, якщо інше не передбачено законом.
3.Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновни­ків — юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому по­рядку, а майновий стан засновників — громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.
1.За загальним правилом, засновники та учасники господарського товариства можуть ро­бити свої вклади у формі майнових об'єктів (будинків, споруд, обладнання тощо), цінних паперів, майнових прав (у тому числі на користування землею, водою та іншими природни­ми ресурсами, будинками, спорудами, на об'єкти інтелектуальної власності), грошових кош­тів у національній та/або іноземній валюті. Якщо ч. 1 коментованої статті визначаються за­гальні правила щодо вкладів засновників та учасників господарських товариств, то спеці­альні встановлюються законами «Про банки і банківську діяльність» (ст. 32), «Про страху­вання» (частини 4—6 ст. 2), «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (ч. 1 ст. 10) тощо. Частина 1 ст. 13 Закону «Про господарські товари­ства» уточнює вимоги до цінностей, які можуть вноситися як вклад засновника/учасника у статутний/складений капітал господарського товариства: можливість їх відчуження та гро­шової оцінки.
2.Оцінка вкладу засновника/учасника у гривнях рівнозначна його частці у статутному складеному капіталі/фонді товариства і, відповідно, — у пов'язаних з цим можливостях (участі у розподілі прибутку товариства, його майна у разі ліквідації, але насамперед — мож­ливості впливу на товариство шляхом участі в управлінні його справами). Якщо у персо­нальних товариствах (повному та командитному) можливості щодо управління справами то­вариства у учасників, які несуть повну додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства, рівні і не залежать від розміру їх часток, то в об'єднаннях капіталів (AT, ТОВ і ТДВ) це питання вирішується інакше.
Формально всі учасники (за винятком власників привілейованих акцій) мають право бра­ти участь в управлінні справами товариства шляхом участі в загальних зборах учасників то­вариства, рішення на яких приймаються простою чи кваліфікованою більшістю голосів. Од­нак кількість голосів учасника, якими він може оперувати на загальних зборах (у тому числі при обранні складу виконавчого та контрольного органів), прямо пропорційна його частці у статутному/складеному капіталі/фонді (тобто залежить від грошової оцінки його вкладу). Тобто грошова оцінка вкладу, внесеного у формі майна, цінних паперів, майнових прав, є ви­рішальною у визначенні розміру частки учасника, який використав таку форму вкладу. Зрозумілим у зв'язку з цим є прагнення таких осіб завищити подібну оцінку, що призводить до негативних наслідків для решти учасників — відповідного зменшення їх часток.
Для попередження подібних зловживань встановлюються правові механізми оцінки вкла­дів у негрошовій формі. ГК відносить вирішення цього питання на локальний рівень. Поря­док оцінки вкладів визначається в установчому документі господарського товариства (а що­до об'єднань капіталів — ще й у договорі між засновниками), якщо інше не передбачено законом (п. «є» ст. 36 Закону «Про господарські товариства» — щодо акціонерних това­риств; ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. — щодо державних та комунальних часток у господарських то­вариствах за участю держави чи територіальної громади).
3. З метою захисту інтересів кредиторів товариства забороняється використовувати для нормування його статутного/складеного капіталу/фонду кошти, що підлягають поверненню booмають цільове призначення, зокрема: бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу. Запобіганню зловживанням з боку засновників має сприяти перевірка або підтвердження їх фінансового стану. Спроможність засновників — юридичних осіб зробити відпо­відні внески до статутного/складеного капіталу/фонду господарського товариства підлягає згідно з установленим порядком) перевірці незалежним аудитором (аудиторською організацією) у передбачених законом випадках (зокрема, щодо засновників ВАТ — ч. 4 ст. 13 Зако­ну «Про господарські товариства»). Майновий стан засновників — громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.
Підтвердження майнового стану засновників особливого значення набуває для кредито­рів персональних товариств, оскільки відповідно до закону кредитори, претендуючи на пов­не покриття боргу товариства, можуть розраховувати не лише на майно товариства, а й на сукупність майна, що належить на праві власності його учасникам з повною відповідальністю.
Коментованою статтею визначаються загальні правила щодо вкладів засновників та учас­ників господарських товариств, а спеціальні правила встановлюються законами «Про банки . банківську діяльність» (ст. 32), «Про страхування» (частини 4—6 ст. 2), «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (ч. 1 ст. 10) тощо.
Випадки обов'язковості аудиторської перевірки майнового (фінансового) стану заснов­ників певних видів господарських організацій (банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових ком-даній, довірчих товариств, інших фінансових посередників тощо) визначаються п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. та іншими законами.
Примітка. У ЦК питанню вкладів присвячена ч. 2 ст. 115, яка передбачає форми вкладу гроші, цінні папери, інші речі та майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову з пінку, якщо інше не встановлено законом), і порядок оцінки вкладів — за згодою учасників товариства (як загальне правило), а у визначених законом випадках — обов'язковість їх незалежної експертної перевірки. Подібне положення міститься і в ст. 13 Закону «Про госпо­дарські товариства».