Використання назви країни походження товару

Стаття 161. Використання назви країни походження товару
1.Вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випадках упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для екс­порту, повинні містити інформацію про країну їх походження.
2.інформація про країну походження має знаходитися у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встановленим вимогам.
3.Забороняється використання суб'єктами господарювання напису (клейма) «Ви­готовлено в Україні» або аналогічного за змістом щодо товарів, які мають іноземне походження.
4.Уповноважені органи державної влади контролюють дотримання зазначених вимог відповідно до закону.
1.Коментована стаття встановлює обов'язок зазначати на виробі, що є товаром, чи його упаковці країну походження виробу (товару), якщо він є предметом імпорту чи експорту. 3атакого використання назва країни є об'єктом правової охорони, що має узагальнену назву «зазначення походження» згідно із ст. 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності.
Інформація про країну походження виробу дає можливість споживачеві мати більш повну уяву про якість виробу. Крім того, вона застосовується для вжиття тарифних та нетарифнихзаходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики та на підставі критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Зокрема, за його ст. 277 країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю виробленийабо підданий достатній переробці.
Порядок визначення країни походження товару встановлено постановою КМУ «Про за­твердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через мит­ний кордон України» від 12 грудня 2002 р.
2.Частина 2 коментованої статті встановлює загальні вимоги до нанесення на виріб (упа­ковку) інформації про країну його походження. Ця інформація має бути розташована на до­ступному для споживача місці, а спосіб її нанесення — відповідати вимогам нормативних актів. Як правило, країна походження товару зазначається на етикетці (упаковці) виробу в адресі його виробника. Однак, з метою підкреслення особливої якості виробу як кращого національного досягнення та звернення на це уваги споживача, вона може бути зазначена окремо, в тому числі опосередковано, наприклад: «Виготовлено в Україні» на національній гордості — космічній ракеті «Зеніт» або «Swiss» («швейцарський») на годиннику.
3. Згідно зі ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Зокрема, не допускається недобросовісна конкуренція, одним з проявів якоїє використання оманливих чи неправильних зазначень походження товарів. Частиною З коментованої статті це правило конкретизується через заборону застосування напису «Виготовлено в Україні» або його змістової аналогії щодо товарів іноземного походження.
4. Коментована стаття є спеціальною нормою щодо маркування продукції суб'єктами господарювання та забезпечення її належної якості і стосується головним чином права споживачів на достовірну інформацію про походження товарів.
Декретом КМУ «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 8 квітня 1993 р. здійснення державного нагляду за додер­жанням норм і правил суб'єктами підприємницької діяльності покладено на центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики, його територіальні органи, а також інші спеціально уповноважені органи. Відповідно до Указу Прези­дента України від 18 березня 2003 р. № 225/2003 таким спеціальним центральним органом виконавчої влади є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчоїполітики. Основним завданням його є здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Інші спеціально уповноважені органи виконують функцію контролю за дотриманням вимогкоментованої статті в окремих сферах господарської діяльності. Наприклад, спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів, у тому числі дотримання вимог до їх маркування, є Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення.