Вихідні дні

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з профспілковим комітетом підпри¬ємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися під¬ряд з загальним вихідним днем.
У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
(Стаття 67 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 від 24.01.83: Законами № 35/95-ВР від 27.01.95, № 785/97-ВР від 26.12.97, № 576-X1V(576-14) від 08.04.99)
1. Вихідний день при шестиденному робочому тижні і два вихідні дні при п'ятиденному робочому тижні становлять щотиж¬невий безперервний відпочинок працівника.
Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні є компенсацією за більшу у відповідному розмірі тривалість кожного з його робочих днів порівняно з шестиденним робочим тижнем.
2. Загальним вихідним днем, як при шестиденному, так і при п'ятиденному робочому тижні, є неділя.
Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні визначається або безпосередньо законодавством, або встановленим на його підставі власником, за погодженням з профспілковим комітетом, графіком роботи підприємства, установи, організації. При цьому другий вихідний день має надаватися, як правило, підряд із загальним вихідним днем.
3. Графіки змінності визначають число робочих днів, після яких надаються вихідні дні, порядок їх надання за змінним графіком почергово кожній групі працівників або для всієї зміни водночас.
4. При виборі графіків і режиму роботи має бути врахована необхідність надання працівникам, як правило, двох неробочих днів підряд. Це дає можливість найбільш доцільно організувати виробничий процес і відпочинок працівників.
5. Міністерствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади та місцевим державним адміністраціям, місцевим радам та їх органам рекомендовано встановити для працівників апарату вихідні дні у суботу та неділю (постанова Кабінету Міністрів України № 101 від 10 грудня 1993 р. // ЗП України. — 1994. — № 4. - Ст. 94).
6. У тих випадках, коли день (дні) щотижневого відпочинку припадає на святкові чи неробочі дні, передбачені ст. 73 Кодексу, інший вихідний день (дні) переноситься на наступний після святкового або неробочого (частина третя коментованої статті).
7. Працівники з ненормованим робочим днем звільняються від роботи у дні щотижневого відпочинку на загальних підставах.
8. Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон працівники, що перебувають у відрядженні, використовують щотижневі дні відпочинку за місцем відрядження, а не після повернення з відрядження. Вихідний день у відрядженні працівник використовує на свій розсуд. І хоча він у цей день не працює, він отримує добові, йому компенсуються витрати на житло, як і за весь час перебування у відрядженні.
На працівників, які перебувають у відрядженні, поширюється режим робочого часу і часу відпочинку тих підприємств, установ, організацій, до яких вони відряджені. Замість невикористаних днів відпочинку під час відрядження інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
Якщо працівника спеціально відряджено для роботи у вихідні, святкові чи неробочі дні, компенсація за роботу у ці дні провадиться відповідно до чинного законодавства. У випадку виїзду
у відрядження у вихідний день, за розпорядженням власника, працівнику після повернення з відрядження надається інший день відпочинку в установленому порядку.
9. Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах та аспірантурі, надаються вільні від роботи дні в порядку, передбаченому ст. 218 Кодексу.
10. Крім надання щотижневих вихідних днів, у встановлених законодавством випадках певним категоріям працівників надаються додаткові вихідні дні. Зокрема, додатковий день відпочинку із збереженням середнього заробітку надається донору після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, у тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні (частина друга ст. 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 23. — Ст. 183).