Види стягнень за порушення митних правил

Стаття 322. Види стягнень за порушення митних правил
За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення: 1)попередження;
2) штраф;
3) конфіскація товарів-безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувались для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувались для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Коментована стаття містить перелік стягнень, які можуть бути накладені за порушення митних правил. При цьому даний перелік є вичерпним. Щодо стягнень, названих в ньому, у подальших статтях цього розділу вони розподіляються на основні та додаткові та детально розкривається їх сутність та порядок і умови застосування.
Названі у ч. 1 ст. 322 МК види адміністративних стягнень за порушення митних правил упорядковані законодавцем від м'якого до більш суворого. У зв'язку з цим, більш обґрунтованою видається класифікація порушень митних правил, заснована на аналізі передбаченої законом нижньої межі заходів адміністративної відповідальності за відповідне протиправне діяння.
У такому аспекті до особливо шкідливого варто віднести порушення митних правил, за здійснення яких передбачено стягнення у вигляді конфіскації товарів і транспортних засобів, що є безпосередніми об'єктами правопорушення, або стягнення вартості таких предметів (ст. 341 МК). Порушення митних правил "середньої важкості" - це адміністративні порушення митних правил, санкція складу яких "починається" від накладення мінімального штрафу. За малозначні порушення митних правил накладаються адміністративні стягнення у вигляді попередження чи штрафу, який обчислюється відповідно до встановленого законом неоподаткованого мінімуму доходів громадян (статті 330, 335, 344 МК).
Щодо визначення розміру стягнення, слід зауважити, що з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 22.05.2003 р. №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", (далі - Закон про ПДВ).
Законом цим введено поняття - податкова соціальна пільга. Підпунктом 6.1.1. пункту 6.1 статті 6 Закону встановлено, що розмір податкової соціальної пільги дорівнює одній мінімальній заробітній платі, встановленій законом на 1 січня звітного податкового року. При цьому, прикінцевими положеннями закону передбачено, що зазначеного рівня податкова соціальна пільга досягне поступово з 2004 до 2007 року.
Так, згідно абзацу 2 пункту 4 статті 22 названого Закону, у 2004 році податкова соціальна пільга визначалася у розмірі 30 відсотків одної мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року.
Згідно абзацу 3 пункту 4 статті 22 цього ж Закону, зараз у 2005 році податкова соціальна пільга визначена у розмірі 50 процентів однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року.
Згідно з положеннями Закону, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного і кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної для відповідного року.
Таким чином, для цілей застосування норм нового Митного кодексу в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розмір якого вираховується від неоподатковуваного мінімуму, слід використовувати суму 17 гривень.
Відповідні роз'яснення митним органам щодо визначення розміру контрабанди товарів та розміру штрафів, передбачених МК, були надіслані окремим листом Держмитслужби України.
Згідно з пунктом 1.10 Рекомендацій, про які мова йшла у загальному коментарі до цієї глави, - у разі малозначності вчиненого порушення митних правил посадова особа, уповноважена розглядати справу, на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням, закривши справу. Питання щодо визначення порушення митних правил малозначним вирішується вповноваженим органом (посадовою особою) у кожному конкретному випадку, ураховуючи те, що малозначним правопорушенням є дія або бездіяльність, яка не містить великої суспільної небезпеки, не завдає або не може завдати будь-якої значної шкоди державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління.