Види господарських товариств

Стаття 80. Види господарських товариств
1.До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обме­женою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товари­ства, командитні товариства.
2. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, по­ділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відпо­відальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
3. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими докумен­тами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
4.Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статут­ний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідаль­ність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.
5. Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені това­риства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
6. Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за за­коном може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяль­ності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
7.Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.
1. ГК передбачає п'ять форм господарських товариств, чотири з яких є найбільш пошире­ними у світі (AT, ТОВ, ПТ, КТ), а також ТДВ, які в багатьох країнах світу розглядаються як модифікація ТОВ (насамперед у Німеччині — батьківщині першого у світі Закону «Про това­риства з обмеженою відповідальністю», згідно з положеннями якого наявність чи відсутність субсидіарної відповідальності учасників товариства, а також обсяг такої відповідальності визначаються договором про товариство). Однак субсидіарна (додаткова) відповідальність учасників товариства (згідно з німецьким законодавством) має свої особливості — вона грун­тується на зафіксованому в договорі про товариство обов'язку учасників товариства щодо сплати основних та додаткових вкладів.
Право вимоги щодо сплати таких вкладів мають:
а) саме товариство — у разі невиконання учасником свого майнового обов'язку;
б) ліквідатор товариства — у разі ліквідації товариства та недостатності майна останнього для покриття заборгованості перед кредиторами;
в) призначений судом конкурсний керуючий, який діє під контролем комітету або комісії кредиторів, — у разі відкриття конкурсної процедури в результаті визнання товариства неплатоспроможним.
Доктринально господарські (або торгові ,як їх традиційно називають у країнах з розвинени­ми ринковими відносинами) товариства поділяються на персональні товариства та об'єднання капіталів. Персональним товариствам (до них відносять повні товариства та командитні товари­ства) належить історична першість серед господарських (торгових) товариств.
Персональними товариствами, або об'єднаннями осіб є такі господарські товариства, в яких домінують особисті елементи. Для таких товариств (а до них належать ПТ і КТ) прита­манні специфічні риси: установчим документом є засновницький договір, а в КТ з одним повним учасником — меморандум; обов'язковість не лише майнової, а й персональної учас­ті у товаристві для всіх (ПТ) або частини його учасників (КТ); створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками підприємницької діяльності, у зв'язку з чим тради­ційною (зафіксованою в законодавстві країн ринкової та більшості країн перехідної еконо­міки) вимогою до учасників повного товариства та повних учасників (повних товаришів ,як вони іменуються у зарубіжному та дореволюційному російському законодавстві) КТ є на­явність у них статусу зареєстрованого суб'єкта підприємництва (у Законі «Про господарські товариства» та ЦК така вимога відсутня, але передбачена ч. 7 ст. 80 ГК); наявність у всіх (ПТ) або частини учасників (КТ) повної субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями то­вариства; відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру складеного капіталу/ майна товариства та порядку його формування (за окремими винятками), який має визнача­тися засновницьким договором/меморандумом; управління справами здійснюється безпосе­редньо самими учасниками товариства, які несуть повну субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями; порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закріплюючи його у засновницькому договорі; заборона для таких учасників конкурувати з товариством; складність виходу з товариства для повних учасників (заборона або обмеження можливості відступлення учасником своєї частки третім особам, необхідність повідомлення про вихід за певний строк).
Поява об'єднань капіталів (їх найяскравіший представник — AT, а також ТОВ і ТДВ) пов'язана з бурхливим розвитком ринкових відносин, що і забезпечило їм провідну роль се­ред сучасних суб'єктів господарювання та широке використання у трансформаційних про­цесах — переході від планово-розподільчої до соціально орієнтованої ринкової економіки.
Об'єднання капіталів — це такі господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи AT, ТОВ і ТДВ, а персональна участь є необов'язковою чи незначною. Попри наяв­ність низки відмінностей між цими товариствами, вони мають спільні ознаки, що є характер­ними саме для цієї групи господарських товариств:
обмеження ризику учасників товариства за результата™ діяльності товариства розміром сплачених вкладів (акцій) та відсутність у них (учасників ATта ТОВ) чи обмеженість субси­діарної відповідальності за зобов'язаннями товариства (характерно для учасників ТДВ), що зумовлює застосування спеціальних механізмів захисту інтересів кредиторів товариства;
законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу/фонду*, резервного фонду, порядку їх формування та необхідності підтримання не нижче певного розміру (по­дібні вимоги встановлюються з метою захисту інтересів кредиторів товариства);
установчим документом є статут;
участь учасників в управлінні справами та розподілі прибутку товариства залежить, як правило, від розміру їх часток у статутному фонді/капіталі товариства;
здійснення управління товариством за допомогою його органів (вищий — збори/загальні вбори учасників/акціонерів;
виконавчий орган може формуватися не лише з учасників товариства, а й з найманих пра­цівників;
контрольний орган чи інші форми контролю за діяльністю виконавчого органу), порядок формування та вимоги до яких встановлюються законом і статутом товариства; обов'язко­вість майнової та необов'язковість персональної участі в товаристві (за деякими винятками) для його учасників;
можливість виходу учасника з товариства у будь-який момент за його бажанням з дотри­манням встановленої законом і статутом товариства процедури;
можливість створення таких товариств однією особою та функціонування у складі однієї особи (ч. 2 ст. 114, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 151, ч. 4 ст. 153 ЦК; ч. З ст. З Закону «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р., ч. 1 ст. 79 ГК; щодо створення ВАТ у процесі приватиза­ції шляхом перетворення державних унітарних підприємств — ч. З ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 p.; щодо державних ATі держав­них холдингових компаній — ст. 6 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 p.);
можливість здійснення контролю над товариством з боку одного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповідною часткою у статутному фонді товариства) чи біль­шістю голосів на зборах (загальних зборах) учасників товариства.
2. AT(згідно з усталеною традицією) визнається господарське товариство з такими визна­чальними ознаками:
1) наявність статутного фонду (статутного капіталу), поділеного на певну кількість акцій однакової номінальної вартості;
2) відповідальність товариства за своїми зобов'язаннями виключно за рахунок його влас­ного майном;
3) звільнення акціонерів товариства, за загальним правилом, від додаткової відповідаль­ності за зобов'язаннями товариства, з покладенням на них лише ризику збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій. Загалом AT— складна госпо­дарська організація, якій притаманні не лише вищенаведені, а й інші важливі ознаки:
— спеціальне регулювання: ГК (ч. 2 ст. 80, ст. 81), ЦК (статті 152—162), закони України «Про господарські товариства» (статті 24—49), «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р., «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовт­ня 1996 р., «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р., «Про холдингові компанії»;
— адекватність форми ATринковим відносинам та її універсальність: форма ATпридатна для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки (комерційних банків, страхових організацій, інвестиційних фондів тощо), господарських об'єднань типу холдингових груп, а також для некомерційних організацій (у цій формі зазвичай створюють­ся фондові біржі, створений та функціонує Національний депозитарій України);
— засновники — фізичні та/або юридичні особи з відповідним обсягом правосуб'єктності:
— можливість вибору засновниками виду AT— відкрите (ВАТ) чи закрите (ЗАТ), якщо закон не вимагає певного виду AT(у процесі корпоратизації та приватизації державних підприємств — ВАТ);
— можливість створення ATяк класичного типу (двома і більше засновниками), так і од­нією особою;
— обов'язковість двох фондів — статутного та резервного; законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду/капіталу (не менше суми, еквівалентної 1 250 міні­мальним заробітним платам виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на мо­мент створення AT); резервний фонд формується за рахунок прибутку ATу розмірі не менш як 25 % статутного фонду/капіталу;
— поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються ак­ціями;
— наявність статусу інституційного емітента цінних паперів (акцій), що зумовлює спе­ціальне регулювання діяльності ATз боку ДКЦПФР відповідно до Закону України «Про дер­жавне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (зокрема, визначення ДКЦПФР поряд­ку реєстрації та випуску/емісії акцій);
— можливість залучення бажаних для товариства інвесторів як власників привілейованих акцій;
— можливість здійснення AT, у передбаченому законом порядку, корпоративних опера­цій: а) емісії акцій; б) викупу власних акцій з метою їх наступного продажу чи анулювання; в) консолідації акцій (збільшення номінальної вартості акцій на певний коефіцієнт без зміни розміру їх сукупної номінальної вартості); г) дроблення акцій (зменшення номінальної вар­тості акцій на певний коефіцієнт без зміни розміру їх сукупної номінальної вартості; д) кон­вертації цінних паперів AT(переведення цінних паперів одного виду чи класу в інший вид чи клас);
—управління товариством (іменується корпоративним управлінням) здійснюється за до­помогою системи органів: 1) загальні збори акціонерів (обов'язковий орган; у разі наявності в товаристві лише одного акціонера він виконує роль загальних зборів); 2) виконавчий орган (обов'язковий) — колегіальний (правління чи дирекція) чи одноособовий (директор); 3) на­глядова (спостережна) рада — необов'язковий орган (як загальне правило); в обов'язковому порядку створюється в передбачених законом випадках (число акціонерів перевищує 50 осіб; в акціонерному банку та корпоративному інвестиційному фонді; у разі створення державного ATу процесі корпоратизації, приватизації чи заснування державою в особі компетентного ор­гану);
—загальні збори акціонерів:
1) види: чергові — скликаються не рідше ніж одного разу на рік; позачергові — скликаю­ться у передбачених законом випадках (загроза неплатоспроможності товариства; на вимо­гу: наглядової/спостережної ради*, контрольного органу, кваліфікованої меншості акціоне­рів) та у передбачених статутом ATвипадках;
2) про скликання загальних зборів акціонери повідомляються персонально передбаченим статутом ATспособом, а загальне повідомлення публікується у визначених законом органах преси не пізніш як за 45 днів до проведення зборів;
3) пропозиції до порядку денного загальних зборів можуть подавати будь-які акціонери (не пізніш як за 30 днів до їх проведення), проте лише кваліфікована меншість (акціонери, які в сукупності володіють не менш як 10 % голосів) має право на обов'язкове врахування її пропозицій і відповідно — включення їх до порядку денного;
4) загальні збори вважаються повноважними за умови присутності на них акціонерів, які володіють понад 60 % голосів;
5) рішення приймають простою більшістю голосів, а в передбачених законом випадках (внесення змін до статуту; припинення діяльності AT) — кваліфікованою (понад 3/4 голосів присутніх на зборах акціонерів;
6) компетенція загальних зборів:
а) питання виключної компетенції (не можуть делегуватися іншим органам AT): внесення змін до статуту товариства; обрання органів управління та контролю AT; затвердження річ­ної фінансової звітності, порядку покриття збитків і розподілу прибутку AT;
створення і припинення дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призна­чення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представництва їх інтересів у передбачених за­коном випадках;
б) питання, що можуть делегуватися іншим органам AT(якщо статут ATне передбачає ін­шого): винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб ор­ганів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх докумен­тів товариства, визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; затвердження договорів (угод), укладених на суму, яка перевищує вказану в статуті товариства, тощо;
— наглядова/спостережна рада: а) необов'язковий орган (якщо закон не вимагає іншо­го); б) формується загальними зборами з числа акціонерів товариства; в) виконує складні функції: організаційну (організація діяльності виконавчого органу), контрольну (за діяльні­стю виконавчого органу), захисну (захист інтересів акціонерів у періоді між проведенням за­гальних зборів), а також у разі відповідного делегування приймає на себе вирішення деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів товариства (крім питань виключної ком­петенції вищого органу AT);
—контрольний орган — ревізійна комісія: створюється відповідно до ст. 49 Закону «Про господарські товариства» в AT: а) формується з акціонерів згідно з рішенням загальних збо­рів акціонерів; б) функція — контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу); в) повноваження — перевірка річної фінансової звітності товариства; періодичні перевірки на вимогу загальних зборів, спостережної ради або за власною ініціативою; скли­кання загальних зборів у разі виникнення загрози неплатоспроможності товариства і за умо­ви, що виконавчий орган не виконав вимогу про скликання позачергових загальних збо­рів AT; г) в ATоднієї особи формування такого органу є вельми проблематичним (навіть неможливим) з огляду на вимоги закону щодо членства в такому органі (за винятком держав­них AT, що підпорядковуються спеціальному правовому режиму); у разі відсутності органів контролю у товаристві їх функції (зокрема, проведення разових чи періодичних перевірок за фінансовою діяльністю AT) за рішенням загальних зборів або відповідно до статуту ATможуть на договірних засадах покладатися на аудитора (аудиторську організацію);
—правовий статус акціонера є подвійним (учасник акціонерного товариства і водно­час — власник акції): набуття статусу акціонера забезпечується набуттям права власності на акцію (акції), а вихід акціонера з ATвідбувається шляхом відчуження акцій;
— права акціонерів (обсяг яких залежить від типу акцій — прості чи привілейовані, що належать акціонеру, і певною мірою — від виду AT: закрите чи відкрите):
I) майнові права:
на отримання після повної сплати бланка акції (сертифіката на сумарну номінальну кількість акцій), випущеної у документарній формі, або виписку з рахунка у цінних паперах, що ведеться зберігачем, якщо акції мають бездокументарну форму; право на участь у розпо­ділі прибутку товариства (одержання дивідендів), а для власників привілейованих акцій — на отримання фіксованих відсотків; на отримання частини вартості майна товариства у разі його ліквідації; на дистрибуції (привілеї) для акціонерів (якщо такі передбачаються законом та/або статутом AT); на придбання акцій додаткових емісій пропорційно своїй частці у ста­тутному капіталі/фонді; розпоряджатися на власний розсуд акціями, укладаючи щодо них будь-які угоди (вчиняючи будь-які правочини), не заборонені законом; на відшкодування збитків, пов'язаних із зміною статутного фонду товариства; вимагати викупу ATакцій, що належать акціонеру, на вимогу останнього у передбачених законом і статутом ATвипадках та порядку;
II) немайнові права:
1) право участі в управлінні справами товариства (зазвичай належить власникам прос­тих акцій; ступінь участі акціонерів в управлінні, і відповідно, — можливість впливати на прийняття органами ATрішень — залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності), в тому числі — право участі в загальних зборах AT; вносити пропозиції до поряд­ку денного загальних зборів не пізніш як за ЗО днів до їх скликання; до скликання загальних зборів ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним; доручати своєму представнику (постійному або тимчасовому) голосувати за нього на загальних зборах това­риства; отримувати для ознайомлення протоколи загальних зборів AT; право обирати членів органів товариства (правління, наглядової/спостережної ради, ревізійної комісії); право бу­ти обраними в органи товариства (в порядку, що визначається законом і статутом товари­ства);
2) право на отримання інформації про діяльність товариства (на вимогу акціонера това­риство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів); на вимогу акціонерів видаються засвідчені витяги з кни­ги протоколів;
3) право передавати корпоративні права (або частину прав), що надаються акцією, сво­єму представнику (представникам) на підставі довіреності;
4) право вийти з товариства, що зазвичай здійснюється шляхом відчуження акцій, а в пе­редбачених законом та статутом товариства випадках — шляхом викупу товариством акцій у акціонера (два з останніх прав містять майнові елементи);
—обов’язки акціонерів:
1) майнові, які є основними:
а) обов'язок повністю сплатити акції відповідно у розмірі, порядку та засобами, передба­ченими умовами підписки та статутом товариства;
б) у разі прострочення оплати акцій сплатити за час прострочення 10 відсотків річних, як­що інше не передбачено статутом товариства;
в) нести додаткову майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства у разі непов­ної сплати акцій у випадках, передбачених статутом товариства;
2) немайнові: а) дотримання положень статуту товариства і виконання рішень загальних зборів товариства; б) нерозголошення комерційної та конфіденційної інформації про діяль­ність товариства; у передбачених законом випадках отримання згоди антимонопольних ор­ганів на придбання значних за розмірами пакетів акцій AT;
—права кваліфікованої меншості (користуються акціонери, які в сукупності володіють більш як 10 % голосів): призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціо­нерів для участі у загальних зборах (ч. 4 ст. 41 Закону «Про господарські товариства»); вно­сити пропозиції до порядку денного загальних зборів, які обов'язково мають враховуватися за умови їх внесення не пізніш як за 30 днів до скликання загальних зборів (ч. 2 ст. 43 Закону «Про господарські товариства»); вимагати скликання позачергових загальних зборів товари­ства у будь-який час і з будь-якого приводу; скликати такі збори, якщо виконавчий орган ATпротягом 20 днів не виконав цієї вимоги (ч. 4 ст. 45 Закону «Про господарські товариства»); вимагати перевірки фінансово-господарської діяльності виконавчого органу ревізійною ко­місією товариства (ч. 4 ст. 49 Закону «Про господарські товариства»);
— визначення особливості реорганізації ATвідомчим нормативно-правовим актом — Положенням про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію при реорга­нізації товариств, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 30 грудня 1998 р. № 221;
— публічність діяльності AT(оприлюднення його засновниками наміру створити ATпев­них параметрів; подання ДКЦПФР передбаченої законом звітності та інформації; оприлюд­нення результатів річної діяльності відкритого AT; оприлюднення факту скликання загаль­них зборів AT(із зазначеннями передбаченої законом інформації).
3. ТОВ за більшістю ознак подібне до AT. Вказана обставина пов'язана з історією виник­нення цієї організаційно-правової форми підприємництва, яка є, так би мовити, результатом кабінетної роботи німецьких науковців: понад сто років тому за ініціативою групи німець­ких парламентарів, які представляли інтереси дрібних та середніх підприємців, неспромож­них використовувати складну і обтяжливу форму AT, був розроблений і прийнятий перший у світі Закон «Про товариства з обмеженою відповідальністю», що й дотепер є еталоном зваженого, обгрунтованого, з наукової та практичної точок зору, ставлення до створення но­вої організаційно-правової форми підприємництва шляхом оптимального (з огляду на інте­реси засновників, учасників, товариства та його кредиторів) поєднання низки рис ATі ПТ.
Відтак, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, якому притаманні такі ознаки:
— спеціальне регулювання: ГК (ч. З ст. 80), ЦК (статті 140—150), Закон «Про господар­ські товариства» (статті 50—64);
— статус юридичної особи;
— установчий документ — статут;
—вимоги до майнової бази: а) складу — статутний капітал/фонд та резервний фонд (щонайменше 25 % від статутного фонду) — ст. 87 ГК, ст. 14 Закону «Про господарські това­риства»; б) поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається статутом товариства і може бути будь-яким (рівним або різним); в) мінімальний розмір статутного капіталу/фон­ду — сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою на момент створен­ня товариства (ст. 52 Закону «Про господарські товариства»); на момент державної реєстрації товариства статутний фонд/СФ має бути сформований щонайменше на 50 %; частина останнього, що залишається несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльно­сті ТОВ (ч. З ст. 144 ЦК); г) законодавча вимога підтримувати чисті активи ТОВ на рівні не меншим розміру статутного фонду/капіталу (ч. 4 ст. 144 ЦК);
—максимальна кількість учасників— 10 осіб (встановлена ч. 2 ст. 50 Закону «Про госпо­дарські товариства» відповідно до внесених в цю статтю змін Законом № від 27 квітня 2007 р. 997-V);
— відповідальність товариства за власними зобов'язаннями всім своїм майном;
— відсутність у учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги то­вариства, якщо вони повністю сплатили свої частки;
— наявність у учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідально­сті за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу у випадках, перед­бачених статутом товариства;
—органи управління та контролю ТОВ: 1) обов'язкові: вищий орган — збори учасників, виконавчий орган — дирекція або одноособовий директор; 2) контрольний орган: ревізійна комісія чи ревізор — необов'язковий орган (ст. 146 ЦК), якщо закон не вимагає іншого (на­приклад, щодо комерційного банку, який має форму ТОВ, як і будь-яку іншу, передбачену законом, органи контролю та внутрішнього аудиту повинні формуватися відповідно до ста­тей 41 і 45 Закону «Про банки і банківську діяльність); у разі створення у ТОВ ревізійної ко­місії вона має відповідати вимогам ст. 63 Закону «Про господарські товариства»;
—збори учасників товариства:
а) виключна компетенція (ч. 4 ст. 145 ЦК): 1) визначення основних напрямів діяльності то­вариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту то­вариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю товариства, створення та ви­значення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) виключення учасника з товариства; 8) прий­няття рішення про припинення товариства, призначення ліквідаційної комісії (комісії щодо припинення товариства в процесі реорганізації), затвердження ліквідаційного балансу (пере­давального акта чи розподільчого балансу); та прийняття рішень з інших питань, передбаче­них статтями 59 і 41 Закону «Про господарські товариства» і статутом ТОВ;
б) збори учасників вважаються повноважними за умови присутності на них учасників, су­купна частка яких у статутному фонді (капіталі) ТОВ перевищує 60 %;
в) рішення приймаються зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учас­ників (крім питань: визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; виключення учасника з товариства, які приймаються за умови, якщо за них проголосували учасники ТОВ, які в сукупності володіють понад 50 % голосів;
г) періодичність скликання чергових загальних зборів — не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено статутом ТОВ; позачергових — у випадках, передбачених законом та статутом ТОВ;
д) право скликання позачергових зборів мають: виконавчий орган; учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів (мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяль­ності товариства; якщо протягом 25 днів виконавчий орган товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників);
—виконавчий орган ТОВ: а) формується загальними зборами з учасників товариства та/або найманих працівників; б) може бути колегіальним (дирекція на чолі з генеральним ди­ректором) або одноособовим (директор); в) компетенція — вирішення усіх питань діяльно­сті товариства, крім віднесених до компетенції загальних зборів; представництво товариства у відносинах з третіми особами (в особі одноособового директора чи генерального директо­ра, який очолює колегіальний орган — дирекцію; ці особи вправі діяти без довіреності);
—контроль за діяльністю виконавчого органу: а) органи контролю у ТОВ є необов'язко­вими і формуються у разі якщо передбачені законом або статутом товариства; б) у разі відсутності органів контролю у товаристві їх функції (у тому числі з проведення разових чи пе­ріодичних перевірок за фінансовою діяльністю ТОВ) за рішенням зборів учасників або відповідно до статуту ТОВ можуть на договірних засадах покладатися на аудитора (аудитор­ську організацію);
— обов'язковість для учасників майнової участі у товаристві — сплати основних і додат­кових (якщо останні передбачені статутом або рішенням зборів учасників) внесків;
— незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності товариства його учасників, за­вдяки закріпленим у законі принципам: 1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голосів, що належать кожному учаснику, — пропорційно розміру частки учасника у статутному фонді; визначення кворуму зборів учасників: за умови, якщо на них присутні учасники чи їх представники, які володіють у сукупності більш як 60 % голосів; прийняття рішень зборами учасників зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учасни­ків, а з окремих питань — визначення основних напрямків діяльності товариства і затвер­дження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; при ви­рішенні питання про виключення учасника з товариства — якщо за рішення проголосували учасники, що володіють у сукупності понад 50 % загальної кількості голосів; застосування принципу одностайності передбачається лише у випадках: а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника товариства; б) прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного: для цього необхідна згода всіх учасників, присутніх на зборах); 2) формування ви­конавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства (що звільняє учас­ників ТОВ від обов'язку участі в управлінні його поточними справами);
— можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учаснику (учас­никам) за згодою решти учасників або третім особам (якщо інше не передбачено статутом товариства);
—обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій осо­бі; в) спадкування частки учасника — фізичної особи або правонаступництва учасника — юридичної особи (з дотриманням встановленого статутом ТОВ порядку, зокрема згоди його учасників на перехід частки до спадкоємця/правонаступника);
— припинення участі у товаристві відбувається внаслідок: а) смерті учасника — фізич­ної особи або реорганізації чи ліквідації учасника — юридичної особи; б) відступлення част­ки (її частини) іншому учаснику (учасникам) або третій особі; в) виключення учасника з то­вариства; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; д) виділення частки учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна;
—додаткові підстави припинення ТОВ: перевищення передбаченої ч. 2 ст. 50 Закону <Про господарські товариства» максимальної кількості учасників (10 осіб); при цьому ЦКч (ст. 141) передбачає два варіанти: 1) перетворення протягом одного року ТОВ на AT; 2) після спливу цього строку — ліквідація ТОВ у судовому порядку, якщо кількість учасників това­риства не зменшиться до встановленої межі.
4. ТДВ є модифікацією ТОВ з єдиною відмінністю від останнього — наявністю у учасни­ків товариства обмеженої додаткової відповідальності за зобов'язаннями товариства. Обсяг розмір) відповідальності учасників обмежується встановленим статутом товариства (а що­до довірчих товариств — ч. 4 ст. 2 Декрету КМК «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р.) розміром, однаково кратним до вкладу кожного з учасників. На відміну від поло­жень Закону «Про господарські товариства» (ст. 65), коментоване положення ГК (ч. 4 ст. 80) передбачає, що додаткова відповідальність учасників має бути солідарною, тобто кредитори на власний вибір можуть звернутися з вимогою покриття боргу товариства (у разі недостат­ності у останнього майна для цього) до будь-кого з учасників, які повинні задовольнити ви­моги кредиторів, а згодом в порядку регресу вимагати від інших учасників сплати тієї части­ни боргу, що відповідає їх частці у статутному капіталі/фонді (подібне положення перед­бачено також ч. 2 ст. 151 ЦК).
5.ПТ є класичним персональним товариством, усі учасники якого відповідно до укладе­ного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства, ведуть його справи і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Ознаки ПТ:
спеціальне регулювання: ГК (частини 6 і 8 ст. 80), ЦК (статті 119—132), Закон «Про гос­подарські товариства» (статті 66—74);
установчий документ — засновницький договір;
відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування складеного капіта­лу/майна (визначаються засновницьким договором ПТ);
відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства;
можливість використання таких схем управління: а) здійснюється спільно всіма учасни­ками; б) доручається або одному, або частині учасників (так звані уповноважені учасники);
повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями (тобто всім майном, що належить йому на праві власності);
субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товари­ства всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;
обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у разі: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників; б) правонаступництва — у разі реорганізації учасника — юридичної особи або спадкування — у разі смерті учасника — фізичної особи, якщо решта учасників товариства дала згоду на вступ до товариства; в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь повідомити (за З місяці — якщо товариство створено на невизначений строк; за 6 місяців — лише за наявно­сті поважних причин і якщо товариство створено на визначений строк); г) виключення учас­ника з повного товариства, що може мати місце у разі коли учасник систематично не виконує своїх обов'язків або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства; д) виділення частки учасника-боржника на вимогу його кредиторів;
вимога до учасників товариства —- наявність статусу зареєстрованого суб'єкта господа­рювання (ч. 7 ст. 80 ГК);
законодавчо встановлена заборона для учасників конкурувати з повним товариством та обмеження для учасників щодо можливості участі лише в одному ПТ;
заборона звернення стягнення на частку учасника ПТ за його власними зобов'язаннями;
можливість ліквідації ПТ: а) на вимогу кредиторів одного з учасників, якщо товариство відмовиться виділити частку такого учасника-боржника для задоволення вимог кредиторів; б) залишення у товаристві одного учасника, якщо останній протягом 6 місяців з моменту, ко­ли він став єдиним учасником товариства, не реалізував передбаченої ч. 1 ст. 132 ЦК можли­вості реорганізації повного товариства в інше господарське товариство, яке може існувати у складі одного учасника.
6. КТ, на відміну від ПТ, має у своєму складі дві категорії учасників (принаймні по одному від кожної категорії) з відміннім правовим статусом: 1) повні учасники, які від імені товари­ства здійснюють підприємницьку діяльність, ведучи його справи і несучи додаткову відпо­відальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення; 2) вкладники, участь яких у товаристві обмежується сплатою вкладу в грошовій та/або майновій формі без обов'язків персонального характеру і тягаря додаткової відпові­дальності; ризик збитків за результатами діяльності товариства для вкладника обмежується сплаченим вкладом (у разі негараздів у товаристві вкладник лише ризикує можливістю по­вернення грошового чи майнового еквівалента своєї частки). Узагальнені ознаки КТ:
— спеціальне регулювання: ГК (частини 7 і 8 ст. 80), ЦК (статті 133—139), Закон «Про господарські товариства» (статті 75—83);
— наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному учаснику кожної категорії: а) повних учасників і б) вкладників;
— установчим документом є засновницький договір, а у разі наявності у товаристві лише одного повного учасника — установчим документом відповідно до ЦК (ч. З ст. 134) є підпи­саний ним меморандум;
— відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку його формування повними учасниками (ці питання регулюються засновницьким договором/меморандумом);
— обмеження сукупної частки вкладників 50 % майна товариства;
— відсутність органів товариства, оскільки управління справами здійснюється повними учасниками;
— порядок управління справами товариства (зокрема, у тих випадках, коли в товаристві двоє і більше повних учасників) визначається засновницьким договором;
— правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників ПТ, включаючи й вимогу ч. 8 коментованої статті щодо наявності статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання;
— можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибувають усі вкладники. Наявність у КТ двох категорій учасників (повні учасники та вкладники) потребує визна­чення відмінностей у їх правовому становищі.
Повні учасники (учасники, які несуть повну відповідальність) КТ:
— зобов'язані брати майнову і персональну участь у командитному товаристві;
— управляють справами товариства;
— несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;
— мають права і обов'язки, аналогічні правам і обов'язкам учасників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; зобов'язання попереджати про вихід з товариства за 1- місяці, а якщо товариство створене на визначений строк — за б місяців і за наявності по­важних причин;
— якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть управляти справами спільно або доручити це одному чи кільком повним учасникам.
Вкладники командитного товариства:
— зобов'язані брати лише майнову участь у товаристві (сплачувати як основний, так і до­даткові внески);
— на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внести не менше 25 % свого
внеску;
— мають право брати участь у розподілі прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;
— вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разіліквідації товариства;
— переважно перед третіми особами набувають відчужувану частку (її частину) в складе­ному капіталі/майні товариства;
— мають право передати свою частку (її частину) в складеному капіталу/майні КТ іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство;
— після закінчення фінансового року мають право вийти з КТ і одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором/меморандумом товариства;
— не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі і в:дповідно до виданої довіреності можуть діяти від імені товариства;
— зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасниками управління справами товариства;
— не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо повністю сплатили свої частки і не вчиняли правочинів від імені та в інтересах товариства без відпо­відного доручення;
— самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень вчинили правочин від імені та в інтересах товариства і останнє його не схвалило;
— у разі включення імені вкладника у найменування командитного товариства він стає певним учасником цього товариства.
7. Персональні товариства (повні та командитні) передбачають спільне здійснення їх І часниками (всіма — у ПТ, повними учасниками — у КТ) підприємницької діяльності в ме­жах товариства. Зазначена обставина зумовлює і спеціальні вимоги до учасників, які діють від імені товариства і повинні мати спеціальний статус, що надає кредиторам товариства деяку впевненість у сумлінності учасників. Випробуваною протягом віків гарантією для креди­торів товариства була (і є) наявність у таких учасників статусу зареєстрованого підприємця комерсанта), що, у свою чергу, значною мірою свідчить про серйозність його намірів та сумлінність — відповідно до торгових звичаїв — у виконанні обов'язків перед кредиторами. Закріплення у ГК положення про обов'язкову наявність статусу зареєстрованого суб'єкта підприємницької діяльності для учасників ПТ, повних учасників КТ для українського зако­нодавства є важливою новацією, що відповідно до усталеної світової традиції підприємни­цтва (передбачена законодавством країн розвинених ринкових відносин та перехідної еконо­міки, в тому числі ч. 4 ст. 66 Цивільного кодексу Російської Федерації) заповнює прогалину Закону «Про господарські товариства».
Примітка. У відповідних статтях ЦК (114, 119, 135) подібна вимога (щодо наявності статусу зареєстрованого суб'єкта підприємницької діяльності) до учасників персональних товариств не встановлюється. Це, з одного боку, віддзеркалює положення ч. 2 ст. 1 Закону України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. (втратив чинність з 1 січня 2004 p., крім ст. 4), відповідно до якої засновництво та володіння корпоративними правами (зокрема, у формі участі в господарських товариствах) не визнавалося підприємницькою діяльністю. За­значене сприяло започаткуванню персональних товариств (ПТ, КТ) особами, які відповідно до закону не мали право займатися підприємництвом (наприклад, мали судимість за корис­ливі злочини), і у такий спосіб «під дахом» ПТ чи КТ цілком легально могли здійснювати підприємницьку діяльність.