Відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань

Стаття 229. Відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань
1. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
2.Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом
3. У разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.
1. Особливістю відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань є те, що боржник, у тому числі учасник господарських відносин, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним такого зобов'язання. Тому згідно із ст.617 ЦK відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком (казусом), а згідно із ст. 218 ГК відсутність у боржника необхідних коштів не вважається надзвичайними і невідворотними обставинами (непереборною силою).
Частина 1 коментованої статті передбачає два види господарських санкцій, що застосовуються до учасника господарських відносин, який порушив грошове зобов'язання: відшкодування збитків і сплату штрафних санкцій, встановлених ГК та іншими законами.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлю­ються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Слід, проте, мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, розмір зазначеної пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
2.За ч. 2 ст. 198 ГК грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, коли суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
Виходячи з цього ч. 2 коментованої статті встановлює, що обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сто­ронами, якщо інше не встановлено законом.
3. Логічним продовженням попередньої норми, є ч. З, згідно з якою в разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом НБУ на день висунення вимог.
Як встановлено ст. 55 ГПК, у випадку подання позову про стягнення іноземної валюти позивач має визначити ціну позову в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного кypcy, встановленого НБУ на день подання позову.