Відшкодування збитків

Стаття 224. Відшкодування збитків
1.Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
1. Відшкодування збитків, як встановлено ч. 2 ст. 217 ГК, є одним із видів господарських санкцій, що застосовуються у сфері господарювання. Універсальний характер цієї санкції полягає в тому, що вона застосовується незалежно від того, чи встановлена вона договором або законом, що регулює відповідні господарські відносини. Відповідно до ч. З ст. 216 ГК, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застережен­ня про це в договорі.
Частиною 1 коментованої статті визначено: по-перше, юридичні підстави застосування цього виду санкцій — порушення господарського зобов'язання або встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності; по-друге, суб'єктний склад правовідносин щодо відшкодування збитків — це учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, і суб'єкт, права або законні інтереси якого порушено. Для останнього відшкодування збитків є способом захисту порушеного права або законного інтересу (ч. 2 ст, 20 ГК).
Порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (цей вид порушенняслід відрізняти від зазначеного у ч. 1 ст. 238 ГК порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, оскільки перший вид порушен­ня може вчинятися будь-яким учасником господарських відносин, а другий — лише суб’єктами господарювання) має місце поза межами договірних відносин. Наприклад:
а) ст. 24 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», встановлює, що збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна кон­куренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначе­ному цивільним законодавством України;
б) частина 7 ст. 40 ГК — відшкодування збитків, завданих незаконними рішеннями Анти­монопольного комітету України або його територіальних відділень;
в) частина 4 ст. 47 ГК — відшкодування збитків, завданих підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місце­вого самоврядування його майнових прав);
г) частина 6 ст. 74 і ч. 8 ст. 78 ГК — відшкодування збитків, завданих відповідно держав­ному комерційному або комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рі­шень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування);
ґ) частина 3 ст. 147 ГК — відшкодування збитків, завданих суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав;
д) частина 5 ст. 159 ГК — відшкодування збитків, завданих використанням чужого ко­мерційного найменування);
е) частина 3 ст. 162 ГК — відшкодування збитків, завданих протиправним використанням комерційної інформації, що належить суб'єкту господарювання, тощо.
2. Види втрат управненої сторони, які визначаються як збитки, перелічено в ч. 2 коменто­ваної статті. Це:
а) витрати, зроблені управненою стороною;
б) втрата або пошкодження її майна;
в) не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За термінологією ЦК (ч. 2 ст. 22) перші два види збитків можна вважати реальним* і збитками, а останній — упущеною вигодою (у ч. 1 ст. 225 ГК — «втрачена вигода»).