Відповідальність за порушення законодавства про працю

Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
(Статт 265 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Найбільш ефективним засобом гарантій реалізації наданих
законом трудових прав і свобод є покладення обов'язку нести
негативні наслідки за порушення правових вимог трудового за¬конодавства.
Загальні засади притягнення до відповідальності встановлені ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За порушення законодавства про працю винні особи зобов'язані відшкодувати матеріальну й моральну шкоду, нести дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
2. Умови і порядок застосування матеріальної відповідальності за порушення законодавства про працю, обов'язків сторін трудових правовідносин встановлені КЗпП — відповідно ст.ст. 117, 127-129, 130-138, 173, 235-237, 238, 2525, 252s, а також окремими законами — «Про охорону праці» (ст.ст. 8, 11, 13, 25), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (ст. 21 та ін.), «Про підприємства в Україні» (ст. 26, 36), «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (ст. 34), «Про службу в органах місцевого самоврядування» (ст. 24), Повітряним кодексом (ст. 36) та ін.
Відповідні рекомендаційні роз'яснення щодо порядку застосування матеріальної відповідальності містять постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29 грудня 1992 p., «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 р., «Про практи¬ку розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 p., «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 р.
3. Законодавством про працю передбачається також обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду працівнику, завдану внаслідок порушення його законних прав (ст. 237' КЗпП), а також у випадку, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого (ст. 12 Закону України «Про охорону праці»).
4. За порушення трудової дисципліни, невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків працівники несуть дисциплінарну відповідальність. Порядок та підстави й застосування передбачені ст. ст. 40 (п. п. З, 4, 7, 8), 41 (п. 1), 45, 147—152) КЗпГТ та окремими законами України, зокрема «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про статус суддів», «Про державну службу» та іншими, а також дисциплінарними статутами та положеннями про дисципліну в окремих сферах професійної діяльності.
5. Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог трудового законодавства регламентується Кодексом України про адміністративні правопорушення, який передбачає її застосування за:
порушення встановлених строків виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, а також за інші порушення вимог законодавства про працю, про охорону праці (ст. 41);
ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку переговорів або незабезпечення ро¬боти комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк (ст. 41і);
порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів (ст. 412);
ненадання особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41');
порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці (ст. 93);
порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці (ст. 94);
порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадянами — власниками підприємств чи уповноваженими ними особами правил і норм з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання (ст. 95);
недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування, розміщення, будівництва і реконструкції, а так само прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, зведених з порушенням законодавства; надання недостовірної інформації про умови проектування і будівництва чи необгрунтована відмова, у наданні такої інформації; проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від ньо¬го (ст. 96);
порушення встановлених на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті правил пожежної безпеки (ст. 120);
порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів по¬жежогасіння не за призначенням (ст. 175);
невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів (ст. 188J);
невиконання законних вимог посадових осіб державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України щодо усунення порушень законодавства про працю (ст. 188'1);
невиконання приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду або створення перешкод для їх діяльності (ст. 188s).
Зазначеним Кодексом визначаються органи та порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Відповідні підстави для притягнення до адміністративної від¬повідальності містять положення законів України «Про зайнятість населення» (ст. ст. 5, 20), «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (ст. 20), «Про охорону праці» (ст. 31), «Про колективні договори і угоди» (ст. ст. 17—19), «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (ст. ст. 29— 32), «Про пожежну безпеку» (ст. 35), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 46), «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки» (ст. 82).
Механізм накладення та стягнення штрафів за адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю знаходить конкретизацію у відомчих інструкціях та положеннях, серед яких слід назвати Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 17 вересня 1993 p., інструкцію про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, затверджену наказом МОЗ України № 64 від 14 квітня 1995 p., Положення про порядок встановлення розмірів та накладення штрафів на підприємства, установи, організації, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення ними норм, правил і стандартів безпеки або умов дозволів на ведення робіт, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 708 від 29 червня 1996 p., інструкцію про порядок накладення штрафів державною інспекцією праці Міністерства праці і соціальної політики України, затверджену наказом Мінпраці № 23/35 від 13 лютого 1998 p., Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. (визначає механізм сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
6. Кримінальна відповідальність за. порушення законодавства про працю передбачена статтями 170—175 КК України. Зокрема до такої відповідальності можуть бути притягнені особи за умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок (ст. 170), законній професійній діяльності журналістів (ст. 171), грубе порушення угоди про працю шляхом обману чи зловживан¬ня довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ст. 173), примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або інших незаконних дій (ст. 174), безпідставну невиплату заробітної плати (ст. 175).
Статтею 172 КК України встановлено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю.