Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство

Стаття 215. Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство
1.У випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва — боржник, його за­сновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідаль­ність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрут­ство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
2.Фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява суб'єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов'язання перед кредиторами та держа­вою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і за­стосовує санкції, передбачені законом.
3. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підпри­ємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
4. Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банк­рутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов'язані з роз­порядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.
1.Частина 1 коментованої статті містить загальні положення щодо юридичної відповідальності за порушення законодавства про банкрутство.
До осіб, на яких може поширюватися відповідальність за порушення законодавства про банкрутство, належать боржник, його засновники (учасники), власник майна боржника, а та­кож інші особи, до котрих можуть бути віднесені арбітражний керуючий, кредитори та ін.
2.Фіктивним банкрутством у розумінні ч. 2 є звернення боржника до господарського суду із завідомо неправдивою заявою про порушення справи про банкрутство, якщо у боржника єдостатньо майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі і відсутні певні обставини, за настання яких у майбутньому може виникнути недостатність майна боржника для задоволення вимог усіх його кредиторів.
У разі встановлення факту фіктивного банкрутства боржник несе відповідальність зашкоду, заподіяну кредиторам поданням такої заяви, відповідно до законодавства Україна:
Визначення фіктивного банкрутства у ч. 2 ст. 215 ГК відрізняється від визначення аналогічного поняття, що міститься у ст. 218 КК, згідно з яким фіктивне банкрутство кваліфікується як злочин, що тягне кримінальну відповідальність.
3.Умисне банкрутство за ч. З коментованої статті — це стійка неплатоспроможність боржника, що настала з вини певних осіб.
Осіб, діями яких спричинена неплатоспроможність боржника, об'єднує така основна ознака, як використання ними права давати обов'язкові для боржника вказівки та можливість іншим чином визначати дії боржника (див. коментар до ч. 7 ст. 126). Такі дії власника майна боржника або посадових осіб суб'єкта підприємництва кваліфікуються як умисне банкрутство, якщо вони завдали істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів.
4. Особи, дії яких кваліфікуються судом як фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконні дії у разі банкрутства відповідно до вимог статей 218—221 КК, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.