Відповідальність за порушення митних правил Відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом

Стаття 320. Відповідальність за порушення митних правил
Відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом
.
Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств.
Притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов'язку сплати мита та інших податків і зборів.
Законодавець у частині 1 коментованої статті закріпив норму про те, що за порушення митних правил встановлюється передбачена МК відповідальність.
Перелік порушень митних правил закріплюється МК і є вичерпним.
Частина 2 коментованої статті визначає певне коло осіб, які можуть розглядатися як суб'єкти порушення митних правил. Далі ми розглянемо поняття суб'єкта докладніше.
У теорії адміністративного права суб'єктами адміністративних правопорушень визнаються деліктоздатні фізичні особи, які вчинили ті чи інші правопорушення.
Аналіз відповідних статей КУпАП дозволяє зробити висновок, що суб'єктом адміністративного правопорушення є осудна особа, яка досягла певного віку і вчинила описаний у правовій нормі склад адміністративного правопорушення. Таким чином, загальними ознаками суб'єкта досліджуваних адміністративних правопорушень повинні бути осудний стан фізичної особи (ст. 17 КУпАП) і досягнення нею відповідно до ст. 12 КУпАП шістнадцятирічного віку - згідно з положеннями статті, що коментується. У противному разі, притягнення фізичної особи, яка вчинила правопорушення, до адміністративної відповідальності буде мати неправомірний характер.
Важливою загальною ознакою особи, яка може бути суб'єктом порушення митних правил, є її осудність. У ряді випадків вона може бути неосудною, тобто такою, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану (ст. 20 КУпАП). Така особа не підлягає адміністративній відповідальності.
Рівень інтелектуального розвитку особи дістав вияв у здатності останньої під час вчинення порушення митних правил усвідомлювати свої дії, а вольового - у її спроможності керувати ними. Осудність та неосудність характеризують стан особи під час та стосовно вчинення правопорушення, а не її стан взагалі. Вважається, що людина з нормальною психікою під час вчинення правопорушення завжди є осудною.
Для правильної класифікації адміністративних правопорушень у митній сфері стосовно суб'єкта посягання важливе значення має дослідження як загальних, так і спеціальних ознак такого суб'єкта, прямо зазначених у нормативній конструкції конкретного складу порушення митних правил.
До індивідуальних ознак особи, яка може бути суб'єктом порушення митних правил, можна віднести і її минулу протиправну поведінку (вчинення правопорушення повторно). У деяких випадках це є обтяжуючою обставиною, а іноді - кваліфікуючою ознакою, яка веде до створення нового, більш суспільно шкідливого складу правопорушення, за яке законодавством передбачено застосування більш суворого адміністративного стягнення. У деяких випадках повторне вчинення адміністративного правопорушення призводить до формування такого його складу, відповідальність за який передбачена іншою галуззю права, - кримінальним правом. Важливість встановлення осудності особи обумовлена тим, що осудність є передумовою вини, а без вини не може бути відповідальності і покарання.
Крім загальних ознак, у конкретних складах адміністративних порушень митних правил суб'єкт може характеризуватися ще й додатковими, специфічними властивостями. Такі суб'єкти називаються спеціальними (ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень, або які не несуть адміністративної відповідальності на загальних підставах). До них можна віднести, наприклад, посадових осіб керівників, батьків тощо. У деяких статтях митного законодавства спеціальний суб'єкт не називається, хоча мається на увазі (ст. 354 МК).
Як уже зазначалося, склади деяких адміністративних правопорушень у митній сфері прямо вказують на необхідність урахування спеціальних ознак суб'єктів адміністративної відповідально сті.
Спеціальними у митній сфері визначаються такі суб'єкти, ознаки яких вказують на особливості їх правового становища і дозволяють диференціювати відповідальність різних категорій осіб, забезпечуючи тим самим справедливу правову оцінку вчиненого правопорушення. Тому, при порушенні ними норм митного права, вони "караються" більш суворо, до них застосовуються більш суворі заходи адміністративного стягнення. Варто звернути увагу на деякі статті МК, що містять одночасно дві санкції. У таких випадках одна з них розрахована на громадян, інша, як правило, на посадових осіб.
У главі 57, де містяться закріплені законодавцем види порушень митних правил, із 27 статей лише десять містять дві санкції (статті 330, 334-338, 340, 343, 345, 355), решта - по одній.
Наявність особливих ознак може мати для суб'єкта правопорушення такі юридичні наслідки:
- по-перше, вони можуть бути обставинами, що пом'якшують або обтяжують відповідальність;
- по-друге, особливі суб'єкти не піддаються деяким стягненням, наприклад, депутати Верховної Ради України;
- по-третє, цілий ряд суб'єктів з особливими ознаками за деякі правопорушення можуть бути піддані не адміністративним, а дисциплінарним стягненням.
У ряді випадків одна й та сама ознака може використовуватися як спеціальна (така, що має статус конструктивної або така, що кваліфікує) і як особлива. Так, вчинення правопорушення посадовою особою є обставиною, що обтяжує відповідальність. Одночасно, посадове становище є конструктивною ознакою складу, передбаченого, наприклад, ст. 344 МК.
Варто зазначити, що посадові особи несуть відповідальність за порушення митних правил, якщо при здійсненні ними правопорушення в їхні службові обов'язки входило виконання відповідних службових функцій.
Наприклад, керівники туристичних груп не є посадовими особами і відповідають за порушення митних правил як звичайні громадяни.
Доцільно зазначити, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ за порушення митних правил несуть відповідальність на загальних підставах (ст. 15 КУпАП). Іноземні громадяни і особи без громадянства також несуть відповідальність за порушення митних правил на загальних підставах.
Таким чином, законодавцем передбачено, що суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств. Таким чином, до адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути притягнуті лише фізичні особи.
Важливе місце у врегулюванні адміністративної відповідальності за порушення митних правил законодавець відводить питанням правової регламентації нижчої вікової межі суб'єкта правопорушення, співвідносячи її з досягненням на момент здійснення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку винної фізичної особи.
У даному випадку, нормативний адміністративно-деліктний мінімум відповідальності (вік у шістнадцять років) варто розглядати як вікову ознаку загальної властивості. Тільки в цьому випадку виповнення суб'єкту правопорушення шістнадцяти років є єдино достатньою законодавчою вимогою до віку фізичної особи для застосування до нього санкції адміністративно-правової норми.
Однак дослідження вікових меж об'єкта правопорушень, склади яких регламентовані, зокрема, статтями 381, 343, 346, 348-350 МК, дозволяє зробити висновок про те, що нижні вікові межі адміністративної відповідальності окремих суб'єктів правопорушення можна установити лише з вісімнадцяти років. Очевидно, що фізична особа в шістнадцять років не може стати посадовою особою, що здійснює постійно чи тимчасово функції представника влади.
Юридична характеристика суб'єкта, що посягає на суспільні відносини в митній сфері, дозволяє визначити соціально-правову сутність цього виду адміністративних правопорушень. Вивчення і використання класифікаційних характеристик ознак суб'єкта порушень митних правил і адміністративних правопорушень, що посягають на нормальну діяльність митних органів, допомагає також краще усвідомити спільне і відмінне між ними, а також сприяє полегшенню профілактичної роботи митних органів стосовно досліджуваних адміністративних правопорушень.
Частиною 2 розглядуваної статті також передбачено, що суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути й посадові особи підприємств.
Поняття посадових осіб підприємств міститься у п.ЗО ст.1 МК. До таких осіб законодавцем віднесені керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених МК, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку.
Посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності тільки за наявності вини у їхніх діях, що призвели до скоєння правопорушення, передбаченого МК. Вина, як елемент суб'єктивної сторони проступків, що вчиняються посадовими особами, можу бути у формі умислу (прямого та опосередкованого) і необережності, але, як правило, виражається в формі необережності.
За вчинення порушення митних правил, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, посадові особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При цьому порядок накладення адміністративних стягнень на посадових осіб не відрізняється від загального порядку їх накладення, що застосовується до всіх фізичних осіб.
Слід також зазначити, що на загальних підставах з громадянами України підлягають адміністративній відповідальності іноземні громадяни, особи без громадянства, які знаходяться на території України.
Питання про відповідальність за порушення митних правил, учинені на території України іноземцями, які згідно із чинними законами й міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
Імунітет від адміністративної юрисдикції України не звільняє осіб, які ним користуються, від обов'язку дотримуватись установленого законами України порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.