Відповідальність суб'єктів підприємництва

Стаття 49. Відповідальність суб'єктів підприємництва
1. Підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та за­конні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, орга­нізацій, права місцевого самоврядування і держави.
2.За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
1. У ч. 1 коментованої статті перелічені загальні для всіх видів підприємців обов'язки, пов'я­зані, насамперед, із суспільною відповідальністю підприємця за результати своєї діяльності.
Загальні засади відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишньо­го природного середовища встановлені Законом України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» від 25 червня 1991 р.
Важливою особливістю застосування відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища є те, що шкода, заподіяна внаслідок такого порушення законодавства, підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі. Відповідно до зазначеного Закону за вчинення екологічних правопорушень і злочинів підприємці мо­жуть бути притягнуті до адміністративної та кримінальної відповідальності.
Здійснюючи господарську діяльність, підприємець повинен не порушувати права та законні інтереси громадян та їх об'єднань. До прав об'єднань громадян у сфері господарської па іншої комерційної діяльності належать, зокрема, права, визначені у ст. 21 Закону України Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р.
Суб'єкти підприємництва зобов’язані також не порушувати права та законні інтереси інших суб’єктів господарювання, установ, організацій. Так, наприклад, суб'єкти господарюван­ня, їх працівники згідно із законодавством несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику (п. 6. ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 p.).
Підприємства підлягають відповідальності перед органами місцевого самоврядування за шкоду, заподіяну останнім їх (підприємств) діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у ме­лках наданих їм повноважень (ч. З ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 p.).
2. Однією з фактичних підстав господарсько-правової відповідальності є наявність шко­лой. Підприємство чи організація має право вимагати відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди відповідно до ст. 225 ГК, інших спеціальних законодавчих актів.
Моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав. Відповідно до чинного законодавства моральна (немайнова) шкода відшкодовується у грошовій або іншій матеріальній формі. Відшкодування майнової шкоди не звільняє від обов'язку відшкодувати моральну шкоду.
Визначення поняття збитків міститься у ст. 224 ГК (див. також коментар до статей 224—229).
Крім майнової, підприємець може нести також іншу встановлену законом відповідаль­ність. Так, на підприємців накладаються адміністративні стягнення за порушення, пов'язані з діяльністю на ринках фінансових послуг.