Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу

Стаття 313. Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу
1. Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, перед­бачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
2. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
3. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.
4. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.
1. Договір перевезення передбачає обов'язок перевізника доставити вантаж до пункту призначення у встановлений строк.
Строк доставки вантажу — це строк, протягом якого вантаж, прийнятий до перевезення, має бути доставлений перевізником до пункту призначення. Цей строк визначається з урахуванням швидкості руху транспортного засобу, його технічних характеристик, маршруту руху тощо. Своєчасна доставка вантажу є умовою належного виконання перевізником свого основного обов'язку. Порушення строку доставки вантажу тягне відповідальність перевізника.
Строки доставки вантажів залежать від особливостей роботи того чи іншого виду транспорту.
На залізничному транспорті відповідно до статей 41, 116 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Мінтрансу України ї-Д 21 листопада 2000 р. № 644, термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані,
- яку обчислюється провізна плата. Якщо Укрзалізницею встановлюються тимчасові відхилення від шляхів прямування вантажів, за якими обчислюється провізна плата, то термін доставки вантажів, які пройшли за відхиленим напрямком, обчислюється виходячи з відстані з
урахуванням цього відхилення.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до пере­везення, зазначеної в перевізних документах календарним штемпелем станції відправлення. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відповідна відмітка. У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших -адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції і календарним штемпелем.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну достав­ки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Статут автомобільного транспорту зобов'язує автотранспортні підприємства і організації перевозити вантажі по найкоротшому маршруту, відкритому для руху автомобільного транс­порту, а в регулярному міжміському сполученні — по найкоротшому маршруту, відкритому для регулярних перевезень вантажів у міжміському сполученні, за винятком випадків, коли за шляховими умовами більш раціональним є перевезення із збільшенням пробігу. Автотранс­портне підприємство або організація зобов'язані при прийманні замовлення довести до відо­ма вантажовідправника про збільшення відстані перевезення. У цьому випадку провізна пла­та стягується за фактичну відстань перевезення. Автотранспортні підприємства і організації несуть встановлену законом відповідальність за правильність вказаних ними в товаро-транс-портних документах відстані перевезень і тарифного класу вантажу (п. 70).
Статут внутрішнього водного транспорту визначає обов'язок перевізника доставляти ван­таж у пункт призначення у встановлений строк. У зв'язку з цим вантажовідправник при по­данні вантажу до перевезення має визначити у накладній швидкість перевезення. Якщо пере­везення даного виду вантажу можливо лише з визначеною щодо нього швидкістю, вантажо­відправник повинен зазначити в накладній тільки цю швидкість (пункти 76, 89). - Згідно із ст. 160 КТМУ перевізник зобов'язаний доставляти вантажі у встановлені тер­міни, а якщо вони не встановлені, — у звичайно прийняті терміни. Не вважається порушен­ням договору девіація судна, тобто будь-яке відхилення судна від наміченого шляху з метою рятування на морі людей, суден і вантажів, а також інше розумне відхилення, якщо воно не викликане неправильними діями перевізника. Перевізник звільняється від відповідально­сті за прострочення доставки вантажу внаслідок девіації судна.
Особливості виконання обов'язку щодо своєчасності доставки вантажу визначені ;. п. 10.4 Правил повітряних перевезень вантажів. Час відправлення та прибуття рейсу, зазна­чений у розкладі руху або в інших опублікованих графіках рейсів перевізника, не гаран­тується і не є обов'язковим. Перевізник повинен вжити всіх необхідних заходів для уникнен­ня затримки в перевезенні вантажу, але при цьому не зобов'язаний доставити вантаж конкретним повітряним судном (іншим транспортним засобом) чи за конкретним маршру­том (маршрутами) або забезпечити стикування в пункті стикування відповідно до конкрет­ного розкладу руху. Незважаючи на заявлений в авіавантажній накладній маршрут, перевіз­ник має право вибирати маршрут до місця призначення на свій розсуд. Перевізник не від­повідатиме за помилки й упущення у розкладах руху або інших опублікованих графіках рей­сів інших перевізників.
Строки доставки вантажу регулюються не лише транспортними кодексами, статутами і правилами перевезення вантажів, а й спеціальними правилами визначення і нарахування таких строків на тому чи іншому виді транспорту (Правила нарахування строків доставки ван­тажів у каботажі (РД 31.10.31-88), затверджені наказом Міністерства морського флоту СРС? від 1 березня 1988 р. № 24; Правила обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644, тощо).
2. Прострочення доставки вантажу свідчить про неналежне виконання перевізником сво­го обов'язку за договором перевезення вантажу, а тому є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника.
Характерною ознакою відповідальності перевізника за прострочення в доставці вантажу з презумпція його вини, яка полягає в тому, що перевізника може бути звільнено від відповідальності, якщо він доведе, що прострочення доставки вантажу сталося не з його вини
У транспортних кодексах, статутах і правилах перевезення наводиться перелік підстав, які звільняють перевізника від відповідальності.
Згідно з п. 189 Статуту внутрішнього водного транспорту перевізник звільняється від від­повідальності за прострочку доставки вантажу, якщо:
— прострочення сталося внаслідок обставин, які перевізник не мав можливості передбачити та усунення яких від нього не залежало;
— повідомлення про припинення руху опубліковано в установленому порядку;
— вантажоодержувач не вивіз доставлений з простроченням вантаж протягом доби,а за умов суднової відправки — протягом 3-х діб після оголошення або повідомлення про його прибуття;
— вантажоодержувач протягом 24-х годин з моменту прибуття судна не прийняв його під вивантаження.
Підставами звільнення автотранспортних підприємств або організацій від відповідальності за прострочення доставки вантажу є:
— явища стихійного характеру (замети, повені, пожежі тощо);
— аварія на підприємстві, внаслідок якої роботу підприємства припинено на строк не менше трьох діб;
— тимчасове припинення або обмеження перевезення вантажів по автомобільних шляхах у встановленому порядку (п. 132 Статуту автомобільного транспорту).
Статут залізниць України визначає, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці, обставин, а також якщо вантаж не вивезено одержувачем із станції протягом доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо у цей же строк одержувач не розкредитував перевізні документи на вантаж, що прибув (п. 132).
Повітряний перевізник несе відповідальність за прострочення у доставці вантажу, якщо - і доведе, що ним вжито всіх необхідних заходів для запобігання простроченню або таких
- : дів неможливо було вжити. У Правилах повітряних перевезень вантажів наведено під-ггази звільнення перевізника від відповідальності за затримку в доставці вантажу: дія : :т:-мажорних обставин, дефекти вантажу тощо (пункти 20.3, 20.4 Правил повітряних пе­ревезень вантажів).
Згідно з Правилами нарахування строків доставки вантажів у каботажі (РД 31.10.31-88) морський перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу,якщо:
— прострочення сталося внаслідок явищ стихійного характеру або подій, які мають характер непереборної сили;
— в установленому порядку оголошено заборону або обмеження перевезень вантажів у даному сполученні;
— вантаж прямого змішаного залізнично-водного сполучення прибув у пункт перевалки на морський транспорт після закінчення строку обов'язкового приймання вантажів до перевезення;
— прострочення доставки вантажу сталося внаслідок відхилення судна від наміченого Л-~яху з метою рятування на морі людей, транспортних засобів і вантажів;
— вантажоодержувач не вивіз доставлений з простроченням вантаж протягом 5 діб після оголошення або повідомлення про його прибуття;
— за інших обставин (п. 6 Правил).
3. За прострочення в доставці вантажу до перевізника застосовуються як вид господарсько-правової відповідальності штрафні санкції, які перевізник зобов'язаний сплатити внаслідок неналежного виконання свого обов'язку за договором перевезення вантажу. Розміри штрафу встановлються транспортними кодексами, статутами та іншими нормативно-правовими актами, наприклад:
згідно з п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам — суб'єктам під­приємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф у розмірі:
10 відсотків провізної плати — за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати — за прострочення на три доби;
30- відсотків провізної плати — за прострочення на чотири і більше діб;
згідно з п. 188 Статуту внутрішнього водного транспорту за прострочення у доставці вантажу перевізник сплачує вантажоодержувачу штраф у розмірі:
10% провізної плати за прострочення до 1/10 строку;
20% провізної плати за прострочення до 2/10 строку;
30% провозної плати за прострочення до 3/10 строку;
40% провізної плати за прострочення до 4/10 строку;
50 % провізної плати за прострочення понад 4/10 строку.
згідно з п. 138 Статуту автомобільного транспорту за прострочення в доставці вантажу при міжміських перевезеннях автотранспортні підприємства або організації сплачують ван­тажоодержувачам штраф у розмірі 12 відсотків провізної плати за кожну добу прострочення. Загальна сума штрафу за прострочення в доставці не може перевищувати 60 відсотків про­візної плати. Сплата штрафу за прострочення в доставці вантажу не звільняє автотранспорт­ні підприємства або організації від відповідальності за спричинені цим простроченням втра­ту, недостачу, псування або пошкодження вантажу;
згідно з п. 5 Правил нарахування строків доставки вантажів у каботажі (РД 31.10.31-88) морський перевізник сплачує штраф у розмірі:
10 % провізної плати за прострочення до 1/10 строку;
20 % провізної плати за прострочення до 2/10 строку;
ЗО % провізної плати за прострочення до 3/10 строку;
40 % провізної плати за прострочення до 4/10 строку;
50 % провізної плати за прострочення понад 5/10 строку і більше.
Розмір штрафів, які повинен сплатити перевізник за прострочення доставки вантажів, правилами повітряних перевезень не визначений, законодавець передбачає лише межі відпо­відальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну в разі затримки вантажу. Відповідальність перевізника обмежується таким чином: якщо вантажовідправник не задекларував цінність вантажу, — сумою 20 дол. США (або еквівалентом в іншій валюті) за один кілограм брутто в разі знищення, втрати чи пошкодження всього або частини вантажу; якщо вантажовідправник задекларував цінність вантажу, відповідальність перевізника у разі зни­щення, втрати, пошкодження чи затримки цього вантажу — його задекларованою цінністю (п. 2.5 Правил повітряних перевезень вантажів).
4. Прострочення доставки вантажу під час його перевезення може бути причиною його втрати, нестачі або пошкодження. У цьому випадку, поряд із сплатою штрафних санкцій за прострочення у доставці вантажу, перевізник зобов'язаний відшкодувати збитки, що виник­ли внаслідок втрати, нестачі або пошкодження вантажу під час прострочення у доставці.