Відносини суб'єктів господарювання з органами місцевого самоврядування

Стаття 23. Відносини суб'єктів господарювання з органами місцевого самовря­дування
1.Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснен­ня місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.
2.Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у ви­падках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.
3. Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в ме­жах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.
4.Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у госпо­дарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передба­чені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відпо­відних адміністративно-територіальних одиниць.
5. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання недійсними актів підприємств, інших суб'єктів господарювання, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів місцевого само­врядування.
6.Органи, посадові та службові особи місцевого самоврядування несуть відпо­відальність за свою діяльність перед суб'єктами господарювання, підстави, види і по­рядок якої визначаються Конституцією України та законом.
7. Спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкоду­вання завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень ви­рішуються в судовому порядку.
1. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування представлені сільськими, селищними, міськими, районними в місті, районними та обласни­ми радами. Розміщення органів місцевого самоврядування на території України відповідає адміністративно-територіальному устрою держави. Виняток становить сільський рівень ор­ганів місцевого самоврядування, оскільки місцева рада може включати депутатів декількох сіл, об'єднаних у сільську територіальну громаду.
Повноваження органів місцевого самоврядування стосовно суб'єктів господарювання ви­значені Конституцією України (гл. 9), законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р., «Про столицю України — місто-герой Київ» від 15 січня 1999 p., іншими законами, що регламентують різні сторони діяльності суб'єктів господарю­вання (закони України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 р., «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 р., «Про реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 р. тощо). Крім того, частину повноважень органів місцевого самоврядування встанов­лено міжнародними правовими актами — Всесвітньою декларацією місцевого самовряду­вання, Європейською хартією місцевого самоврядування від 15 липня 1997 р.
Серед повноважень органів місцевого самоврядування виділяються дві великі групи: повноваження саме управлінські і повноваження, делеговані державою. Делеговані державою повноваження реалізують тільки виконавчі органи рад — виконавчі комітети рад, їх відділи, управління та інші структурні підрозділи. За вказаними повноваженнями виконавчі органи несуть відповідальність і звітують про їх реалізацію перед органами державної виконавчої влади. Делегування повноважень державою може здійснюватися тільки через прийняття –чи внесення змін до чинного законодавчого акта. Якщо делеговане повноваження потребує для його реалізації додаткових фінансових чи матеріальних ресурсів, то делегування повноважень здійснюється з одночасною передачею таких ресурсів.
2. Органи місцевого самоврядування, вступаючи із суб'єктами господарювання у господарсько-правові відносини, не пов'язані з реалізацією владних повноважень, можуть регулювати такі відносини на договірній основі. Зокрема, ст. 18 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не знаходяться у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній та податковій засадах.
Законодавство України встановлює випадки обов'язкового укладення договорів між органами місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, зокрема, Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. передбачає договірну форму відносин з використання земельних ділянок для здійснення господарської діяльності.
3. Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, прийняті в межах повноважень цих органів, обов'язкові для виконання всіма суб'єктами, розташованими на підвідомчій місцевій раді території. До таких актів належать рішення рад, рішення виконавчих комітетів рад, розпорядження відповідних сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних, обласних рад, накази керівників виконавчих та інших органів рад. Акти, перелічені вище, можуть мати нормативний або ненормативний характер.
4. Органи і посадові особи місцевого самоврядування не мають права втручатися у господарську діяльність суб'єктів господарювання: примушувати виконувати якісь роботи, виробляти продукцію, надавати послуги тощо. Окремо у коментованій частині відзначено, що не припускається встановлення зазначеними вище суб'єктами місцевого самоврядування обмежень стосовно обігу товарів або послуг. Ця норма відповідає вимогам антимонопольно­го законодавства і вимогам часу, оскільки господарська практика свідчить про непоодинокі
випадки обмеження обігу окремих товарів (цукру, зерна тощо).
5.Законодавець створює умови для захисту порушених прав територіальних громад і органівмісцевого самоврядування, запобігання їх порушенням. Зокрема, акти суб'єктів господарювання, які порушують права вищезазначених суб'єктів права, можуть бути оскаржені у судовому порядку щодо визнання їх недійсними,
6. Органи і посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за протиправну діяльність, порушення законодавства стосовно прав суб'єктів господарювання. Згідно з Конституцією і законами України посадові особи можуть бути притягнені до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності.
7.Більшість спорів органів і посадових осіб місцевого самоврядування із суб'єктами господарювання, як свідчить практика, розглядаються господарськими і адміністративними судами. Порядок подачі і розгляду заяв господарськими судами регламентується ГПК і КАСУ. Результатами розгляду подібних заяв може бути визнання актів органів, посадових осіб місцевого згадування, суб'єктів господарювання недійсними і відшкодування збитків, заподіяних винною дією (бездіяльністю). Згідно із законодавством України заподіяна суб'єктам господарювання діями чи бездіяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування матеріальна і моральна шкода підлягає компенсації у розмірах, встановлених судом.