Утворення суб'єкта господарювання

Стаття 56.Утворення суб'єкта господарювання
1.Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом за­снування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
2.Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (ви­ділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних орга­нів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.
3. Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.
1. Власник може створювати господарські організації для здійснення господарської неко­мерційної діяльності або підприємницької діяльності. Від виду створюваної організації за­лежать вибір способу створення і порядок прийняття відповідного рішення. Саме ці відноси­ни регулюються даною нормою, тому що навряд чи доречно вести мову про створення ін­шого виду суб'єктів господарювання — фізичної особи — підприємця. Останній може лише здобувати статус підприємця шляхом державної реєстрації.
Господарська організація створюється двома способами — 1) шляхом засновництва і 2) шляхом реорганізації. Форми останньої можуть бути різними — перетворення, злиття, приєднання, поділ, виділення. Нові господарські організації створюються лише при злитті, поділі, виділенні. Створення непідприємницьких господарських організацій і порядок прий­няття відповідного рішення регламентуються нормами спеціальних законів, які визначають особливості правосуб'єктності окремих їх видів.
Створення підприємницьких господарських організацій — найпоширеніша форма інвес­тування.
Створення господарських організацій є певним процесом, що складається з низки юри­дичних і фактичних дій як самих інвесторів, так і уповноважених державних органів (напри­клад державного реєстратора тощо). Ці дії умовно можна об'єднати в стадії (етапи):
1) ухвалення рішення про створення;
2) формування майнової бази;
3) організація і проведення установчих зборів;
4) державна реєстрація.
Обрані спосіб створення й організаційно-правова форма можуть потребувати додаткових дій (наприклад, при створенні ВАТ).
Процес створення суб'єкта господарювання — юридичної особи завершується його дер­жавною реєстрацією, а починається з прийняттям власником — майбутнім засновником рі­шення про інвестування майна у даній формі. Процедура прийняття такого рішення й доку­ментальне оформлення засновницького волевиявлення власника можуть бути різними — за­лежно від кількості учасників, обраної організаційно-правової форми, форми власності засо­бів, що інвестуються.
Так, рішення про створення ПП однією особою не треба оформляти спеціальним доку­ментом. Воно підтверджується при затвердженні засновником уставу ПП.
Узгоджене рішення декількох власників, в якому визначається порядок здійснення ними дій, є необхідним у разі створення певних видів господарських організацій. Так, договір про створення ВАТ треба оформляти згідно з ч. 2 ст. 163 ЦК, договір про злиття, приєднання ^— при відповідній реорганізації, договір про заснування ТОВ може укладатися засновниками (ч. 2 ст. 142 ЦК). Рішення власника інвестувати своє майно шляхом створення господарської організації відображається і в установчому документі, вид якого залежить від виду створю­ваної організації.
Порушення порядку створення юридичної особи, встановленого законом, є підставою для відмови у державній реєстрації суб’єкта (абз. 4 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну ре­єстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», ст. 89 ЦК).
Закон не вимагає особистої участі власника майна у процесі, створення господарської ор­ганізації. Він може здійснюватись також уповноваженою власником особою. Якщо власни­ком виступає держава або територіальна громада, рішення про створення повинен приймати відповідний орган у межах визначеної компетенції. Законом України «Про управління об'єк­тами державної власності» від 21 вересня 2006 р. закріплено право КМУ, здійснюючи управ­ління об'єктами державної власності, приймати рішення про створення та реорганізацію гос­подарських, у тому числі і казенних підприємств (ст. 5).
2.Господарська організація може бути створена шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом (п. 4 ст. 81 ЦК). Такий поділ здійснюється лише на підста­вах і в порядку, встановлених Законом України «Про захист економічної конкуренції»*. У разі зловживання суб'єктом господарювання монопольним або домінуючим становищем на ринку органи АМК мають право прийняти рішення про його примусовий поділ. Примусо­вий поділ не застосовується у випадках:
неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структур­них підрозділів чи структурних одиниць;
наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи струк­турних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, переви­щує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).
Рішення про примусовий поділ підлягає виконанню у встановлений органами АМК строк, який не може бути меншим шести місяців. Реорганізацію правопорушник здійснює на влас­ний розсуд задля усунення свого монопольного (домінуючого) становища на ринку. Поділ вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті поділу (ст. 37 Закону Укра­їни «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців). Якщо у встановлений строк господарська організація не здійснила примусовий поділ, компетентний орган АМК у відповідності зі ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет Укра­їни» звертається до суду.
Рішення антимонопольного органу може бути повністю або частково оскаржено у двомісячний строк з дня отримання рішення (ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Як до, так і після введення в дію КАСУ та початку роботи адміністративних судів спори «про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК», а не КАСУ*.
3. У процесі створення суб'єктів господарювання слід дотримуватися вимог антимоно­польно-конкурентного законодавства, спрямованого на захист добросовісної конкуренції на ринку. Відповідно до його вимог рішення про створення господарської організації в окремих випадках необхідно узгоджувати з антимонопольним органом. Зокрема, потребує узгоджен­ня рішення про створення суб'єкта господарювання при економічній концентрації капіталу, норми якої передбачено статтями 22, 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Порядок узгодження передбачено Положенням про порядок подання заяв до Антимо­нопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положенням про концентрацію) від 19 лютого 2002 р. Зміна лише орга­нізаційно-правової форми суб'єкта господарювання, дозвіл на створення якого надано АМК, якщо внаслідок такої зміни не відбудеться нова концентрація у значенні ст. 22 Закону Укра­їни «Про захист економічної конкуренції», не потребує отримання окремого дозволу органів амк**.
При необхідності реорганізації об'єкта приватизації шляхом виділення одного або кількох структурних підрозділів і створення на їх основі самостійних юридичних осіб, за умови збе­реження технологічної єдності виробництва з основної спеціалізації цього підприємства, рішення приймається згідно з Порядком прийняття рішення про необхідність реорганізації об'єкта приватизації.
Потребує узгодження з антимонопольними органами створення шляхом поділу (виділен­ня) підприємств і об'єднань, господарських товариств, у яких 75 і більше відсотків статутно­го фонду належать державі, відповідно до Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого нака­зом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України та АМК від 20 квітня 1994 р.