Умови і порядок випуску цінних паперів суб'єктами господарювання.

Стаття 164.Умови і порядок випуску цінних паперів суб'єктами господарювання.
1. Суб'єкт господарювання — юридична особа у випадках і порядку, передбачених законом, має право випускати від свого імені акції та облігації підприємства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам.
2. Право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідному органі державної влади.
3. Суб'єкту господарювання забороняється випуск акцій та облігацій підприємства для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.
4. Суб'єкти господарювання, виключною діяльністю яких є діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування, мають право випускати інвестиційні сертифікати.
(Частина четверта статті 164 в редакції Закону Ns 3480-IVвід 23.02.2006)
5.Установи банків, що приймають на депонування кошти від юридичних осіб та громадян, видають їм письмові свідоцтва, які посвідчують право вкладників на одержан­ня після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому (ощадні (депозитні) сертифікати).
(Частина п'ята статті 164 в редакції Закону № 3480-IVвід 23.02.2006)
6.Фінансові установи, які створили фонд операцій з нерухомістю та здійснюють залучення коштів фізичних та юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла, мають право випускати сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
(Статтю 164 доповнено частиною згідно із Законом № 3201-IVвід 15.12.2005,
7.Суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі — боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку плате «у визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
(Частина сьома статті 164 в редакції Закону № 3480-IVвід 23.02.2006)
8.Цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на державних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів України, та охороняються.
9.Особливості випуску цінних паперів у бездокументарній формі визначаються за­коном.
1. Одним із видів цінних паперів, які має. право випускати суб'єкт господарювання — юридична особа, є акції.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України акція — це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право науправління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК і законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним орга­ном акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регу­лює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою ніж одна копійка.
Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. Режим іменних акцій передбачаєспеціальні правила їх відчуження. Власники іменних акцій, у принципі, вільно розпоря­джаються ними (продають, передають, відчужують іншим способом), але з дотриманням цих правил:
У сертифікаті акції зазначаються вид цінного папера, найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, серія і номер сертифіката, номер і дата випуску, міжнародний іден­тифікаційний номер цінного папера, тип і номінальна вартість акції, ім'я власника, кількість акцій, що випускаються.
Акціонерне товариство розміщує акції двох типів — прості та привілейовані.
Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передба­чені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.
Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціо­нерного товариства.
Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають .траво на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом трав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їх розміщен­ня є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється ста­тутом товариства. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.
Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може пе­ревищувати 25 відсотків.
Акціонерне товариство має право, за рішенням загальних зборів акціонерів, збільшити статутний капітал, зокрема, шляхом додаткового випуску акцій (ч. 1 ст. 156 ЦК), який здійс­нюється у порядку, встановленому Положенням про порядок збільшення (зменшення) роз­міру статутного капіталу акціонерного товариства від 22 лютого 2007 р. № 387.
Вимоги до реєстрації випуску акцій акціонерних товариств при збільшенні або зменшенні статутного капіталу встановлені Положенням про порядок реєстрації випуску акцій, затвер­дженим рішенням ДКЦПФР від 26 квітня 2007 р. № 942.
Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке зобов'язане вести реєстр власників іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною особою — суб'єктом під­приємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), якому емітент доручає ведення реєстру шляхом укладен­ня відповідного договору (п. 1 ст. 9 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 p.).
Реєстр власників іменних цінних паперів, зокрема, містить інформацію: про емітента; про реєстратора; про випуск цінних паперів, для якого складено реєстр; про власників іменних цінних паперів, зареєстрованих у системі реєстру; про номінальних утримувачів; про влас­ників іменних цінних паперів — клієнтів номінальних утримувачів; інформацію про імен­ні цінні папери, які обліковуються на особовому рахунку емітента (п. 5 розд. III Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 1000).
Облігації підприємства як цінні папери мають право випускати будь-які підприємства, за­значені у ст. 63 ГК.
Відповідно до ст. 8 Закону облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу.
Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за ними і не дають права на участь в управлінні емітентом.
Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статут­ного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зара­хування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.
Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.
Умови розміщення облігацій акціонерним товариством можуть передбачати можливість їх конвертації в акції акціонерного товариства (конвертовані облігації).
Рішення про розміщення облігацій підприємств приймається відповідним органом управ­ління емітента згідно з нормами законів, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення юридичних осіб певної організаційно-правової форми.
Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного папера — «облігація», фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальна вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дата випуску ,а також серія і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це осо­би; печатка емітента.
Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів (крім безпроцентних облігацій). Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, за якою виплачують­ся проценти; найменування емітента і рік виплати процентів.
2. Як встановлено ч. 2 коментованої статті, право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідному органі державної влади.
Реєстрацію випуску акцій здійснює ДКЦПФР в установленому нею порядку. Зокрема, реєстрація акцій акціонерних товариств здійснюється відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 15 березня 2007 р. № 487.
Обіг акцій дозволяється після реєстрації ДКЦПФР звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.
Емісія облігацій підприємств здійснюється в порядку, встановленому Положенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 липня 2003 р. № 322 (в редакції рішення ДКЦПФР від 26 жовтня 20 У. і № 1178).
Процедура здійснення випуску облігацій, що пропонуються для відкритого продажу, включає таку послідовність дій:
1) прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення облігацій органом емітента уповноваженим приймати таке рішення;
2) подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску облігацій та проспекту їх емісії;
3) реєстрація ДКЦПФР випуску облігацій та проспекту їх емісії, видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій;
4) прийняття у разі потреби рішення про залучення андеррайтера(ів) до розміщення облігацій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, крім випадків наявності попередньо укладеного договору(-ів) з андеррайтером(-ами);
5) присвоєння облігаціям міжнародного ідентифікаційного номера;
6) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії облігацій або з реєстратором — про ведення реєстру власників іменних облігацій (у разі відсутності таких догово­рів), крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства, або облігації розміщуються на пред'явника, або за наявності попередньо укладених договорів;
7) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення облігацій у документарній формі існування або розміщення глобального сертифіката (у разі емісії облігацій у бездокументарній формі існування);
8) розкриття інформації, що міститься в зареєстрованому проспекті емісії облігацій, шляхом опублікування проспекту емісії облігацій у повному обсязі в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР не менш як за 10 днів до початку відкритого (публічного) розміщення цін­них паперів;
9) відкрите (публічне) розміщення облігацій, що здійснюється у строк, зазначений у рішенні про розміщення облігацій та проспекті їх емісії;
10) затвердження результатів відкритого (публічного) розміщення облігацій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;
11) подання звіту про результати відкритого (публічного) розміщення облігацій;
12) реєстрація ДКЦПФР звіту про результати відкритого (публічного) розміщення облігацій;
13) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій;
14) розкриття інформації, що міститься у зареєстрованому звіті про результати відкритого публічного) розміщення облігацій, шляхом опублікування звіту в тому самому офіційному друкованому виданні ДКЦПФР, у якому опублікований проспект емісії цих облігацій, не пі­зніш як через 15 робочих днів з дати реєстрації звіту про результати розміщення облігацій серії облігацій);
15) надання емітентом до депозитарію, з яким укладено договір про обслуговування емісії облігацій і оформлено глобальний сертифікат, або реєстратору, з яким укладено договір про ведення реєстру власників іменних цінних паперів (крім випадків, коли облік прав за обліга­ціями веде емітент), копії свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій. На підставі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій емітент переоформляє глобальний сертифікат на нову кількість облігацій з урахуванням результатів розміщення облігацій.
Відкрите (публічне) розміщення облігацій здійснюється емітентом самостійно або через андеррайтера(-ів), що уклав(-ли) з емітентом договір про андеррайтинг.
Відкрите (публічне) розміщення облігацій передбачає пропозицію облігацій не менш як ста юридичним та/або фізичним особам.
Облігації, які пропонуються для відкритого (публічного) розміщення, є такими, що вільно обертаються. Першими та наступними власниками таких облігацій можуть бути будь-які юридичні та/або фізичні особи.
Строк відкритого (публічного) розміщення облігацій не може перевищувати одного року з дати початку розміщення. Якщо облігації, передбачені до розміщення, випускаються різни­ми серіями, строк відкритого (публічного) розміщення окремої серії облігацій не може пере­вищувати одного року з дати початку розміщення облігацій цієї серії.
Забороняється відкрите (публічне) розміщення облігацій раніше ніж через 10 днів після опублікування проспекту емісії в повному обсязі в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР.
У разі закритого (приватного) розміщення облігацій емісія здійснюється за такими етапа­ми:
1) прийняття рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;
2) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску облігацій;
3) реєстрація ДКЦПФР випуску облігацій, видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій;
4) присвоєння облігаціям міжнародного ідентифікаційного номера;
5) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії облігацій або з реєстра­тором — про ведення реєстру власників іменних облігацій (у разі відсутності таких догово­рів), крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законо­давства, або облігації розміщуються на пред'явника, або за наявності попередньо укладених договорів;
6) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення облігацій у документарній формі існування або розміщення глобального сертифіката (у разі емісії облігацій у бездокументарній формі існування);
7) закрите (приватне) розміщення облігацій, що здійснюється в строк, зазначений у рі­шенні про розміщення облігацій;
8) затвердження результатів закритого (приватного) розміщення облігацій органом емі­тента, уповноваженим приймати таке рішення;
9) подання ДКЦПФР звіту про результати закритого (приватного) розміщення облігацій;
10) реєстрація ДКЦПФР звіту про результати закритого (приватного) розміщення обліга­ції;
11) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій;
12) надання емітентом до депозитарію, з яким укладено договір про обслуговування емісії облігацій і оформлено глобальний сертифікат, або реєстратору, з яким укладено договір про ведення реєстру власників іменних цінних паперів (крім випадків, коли облік прав за обліга­ціями веде емітент), копії свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій. На підставі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій емітент переоформляє глобальний сертифікат на нову кількість облігацій з урахуванням результатів розміщення облігацій.
Закрите (приватне) розміщення облігацій здійснюється емітентом самостійно.
Першими власниками облігацій, що передбачені до закритого (приватного) розміщення, можуть бути юридичні та фізичні особи — учасники закритого (приватного) розміщення, коло яких заздалегідь визначено в рішенні про розміщення облігацій. Кількість учасників закритого (приватного) розміщення облігацій не може перевищувати ста осіб.
Строк закритого (приватного) розміщення облігацій не може перевищувати двох місяців з дати початку розміщення. Якщо облігації, передбачені до розміщення, випускаються різними серіями, строк закритого (приватного) розміщення окремої серії облігацій не може перевищувати двох місяців з дати початку розміщення облігацій цієї серії.
Облігації, які пропонуються для закритого (приватного) розміщення, вважаються такими, що мають обмежене коло обігу серед учасників такого розміщення.
3. Акції і облігації випускаються суб'єктами господарювання — юридичними особами з метою залучення інвестицій. Однак законодавство (ч. З ст. 164 ГК) забороняє суб'єкту господарювання випускати акції та облігації підприємств для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок –не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.
4. Відповідно до ч. 4 коментованої статті суб'єкти господарювання, виключною діяльністю яких є діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування, мають право випускати інвестиційні сертифікати.
Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» емітентом інвестиційних сертифікатів виступає не лише компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду, а й інвестиційний фонд або інвестиційна компанії
Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.
Строк розміщення інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів не обмежується.
Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.
Розміщення похідних (деривативів) цінних паперів, базовим активом яких є право на отримання інвестиційних сертифікатів, не допускається.
Особливості емісії, розміщення, обігу, обліку та погашення інвестиційних сертифікатів визначаються Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди» від 15 березня 2001 p., а також нормативно-правовими актами ДКЦПФР. Зокрема, рішеннями ДКЦПФР від 8 січня 2002 р. затверджені Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції і Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового (венчурного, недиверсифікованого) інвестиційного фонду при їх приватному розміщенні.
5.Ощадний (депозитний) сертифікат — це цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який видав.
Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під проценти, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред'явника — у документарній.
В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній формі зазначаються вид цінного папера, найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку.
Відступлення ощадного (депозитного) сертифіката здійснюється шляхом укладення договору між особою, що відступає права за сертифікатом, та особою, яка набуває ці права.
Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати.
У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передбачено інший розмір відсотків.
Згідно із законодавством розрахунки за придбані ощадні (депозитні) сертифікати та сплата грошових коштів за ними для юридичних осіб здійснюються лише в безготівковій формі п 5.6 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 3 грудня 2003 р. №516).
6. Фінансова установа, яка відповідає вимогам Закону України «Про фінансово-кредит­ні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 p., може за власною ініціативою створювати фонд операцій з нерухомістю (ФОН). ФОН не є юридичною особою.
Сертифікат фонду операцій з нерухомістю (сертифікат ФОН) — це цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю.
Власник сертифіката ФОН може отримувати дохід від управління ФОН управителем на умовах Правил ФОН та проспекту емісії сертифікатів ФОН. Власник сертифікатів ФОН має право вимагати від управителя дотримання обмежень прав довірчої власності від здійснення правління ФОН. Після закінчення строку, на який був створений відповідний ФОН, власник сертифікатів при їх викупі емітентом має право на дохід у грошовій формі у сумі, що відповідає вартості частки чистих активів ФОН, яка припадає на належну йому кількість сертифікатів ФОН.
Правовий режим сертифікатів ФОН (у тому числі умови їх випуску та обігу) встановлено Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а також Положенням про порядок реєстрації випуску сертифікатів фонду операцій з нерухомістю, що випускаються в бездокументарній формі, інформації про їх випуск та проспекту емісії, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 14 жовтня 2005 р. №511.
7. Як встановлено ч. 7 коментованої статті, суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі — боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.
Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. зако­нодавство України про обіг векселів складається з Женевської конвенції 1930 року, якою за­проваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, законів України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулю­вання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів простих векселів», «Про обіг векселів в Україні» та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Саме цими актами і встановлено порядок випуску та обігу векселів у господарському обороті України.
8.Цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на державних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінансів України, та охороняються.
Відповідно до постанови КМУ «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» від 19 квітня 1993 р. Міністерство фінансів України, Служба безпеки України та Міністерство внутрішніх справ України затвердили Правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, якими встановили вимоги до підприємств, на яких виготовляють бланки цінних паперів і документи суворого обліку, порядок оформлення замовлення на їх виготовлення, вимоги до поліграфічного виконання, порядок виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, вимоги до приймання тиражу на склад тощо.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності затверджені спільним наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України від 9 січня 2001 р. № 1/3.
9. Чинним на сьогодні Указом Президента України від 25 травня 1994 р. «Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність» було встановлено, що випуск цінних паперів може здійснюватися як у паперовій, так і в безпаперовій формі (у вигляді записів в електронних базах даних).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» нині вживається термін «бездокументарна форма цінного папера», під яким розуміється здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.
Особливості випуску цінних паперів у бездокументарній формі встановлені, зокрема, ч 4 ст. 4 зазначеного Закону.
У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій.
На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимча­совий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску ДКЦПФР або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся
Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних папе­рів у бездокументарній формі.
Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів і тимчасових глобальних сертифікатів встановлені Положенням про глобальний сертифікат та тимчасовий гло­бальний сертифікат, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 13 вересня 2006 р. № 806.