Умови і порядок відшкодування збитків

Стаття 226. Умови і порядок відшкодування збитків
1. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зо­бов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, — зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єкт а збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
2.Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону.У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
3. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
4. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
5. У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі(речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
6.У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управне­на сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (на­дання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.
7. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.
1. Частина 1 коментованої статті покладає на учасника господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, обов'язок вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру. У разі заподіяння збитків, учасник господарських відносин зобов'язаний відшкодувати збитки на вимогу суб'єктів, яким вони завдані, у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування в іншому обсязі.
2. У ч. 2 коментованої статті вперше в господарському законодавстві встановлено обо­в'язок сторони, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при на­станні строку виконання, невідкладно повідомити про це другу сторону. Таке повідомлення, що має бути зроблено в найкоротший строк, тобто негайно після порушення зобов'язання чи після того, як стала очевидною можливість порушення, спрямоване на те, щоб кредитор мав можливість вжити заходів щодо запобігання виникненню збитків.
У протилежному випадку сторона-порушник позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною зазначених заходів і вимагати відповідного зменшення розміру відшкодування збитків.
3. Сторона господарського зобов'язання, яка була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання, має вжити заходів для запобігання виникненню збитків. За загальним правилом, у разі якщо потерпіла сторона була своєчасно попереджена другою стороною і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, вона позбавляється права на відшкодування збитків крім випадків, коли законом або договором не передбачено інше.
4. Збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконаннязобов'язання, не підлягають відшкодуванню.
Згідно з ч. 6 ст. 193 ГК зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, які є необхідною умовою виконання.
За загальним правилом, встановленим ч. 7 ст. 193 ГК, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. Так само неможливою є відмова від виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Інші випадки правомірної відмови зобов'язаної сторони від виконання господарських зобов'язань встановлені ГК та нормативно-правовими актами, що регулюють відповідну сферу господарських відносин.
5. У разі невиконання зобов'язання про передачу індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
6. У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.
7. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у ч. З ст. 193 ГК (інше не передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання). Наявність цієї норми не дає, проте, підстав для висновку про існування в господарському договірному праві принципу реального виконання.