Умови переміщення товарів у режимі імпорту

Стаття 189. Умови переміщення товарів у режимі імпорту
Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:
1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;
2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;
3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
Коментована стаття МК містить перелік обов'язкових вимог до поміщення товарів у режимі імпорту.
Розглянемо кожну з цих умов більш детально та з'ясуємо в чому їх сутність.
По-перше, це подання необхідних документів, серед яких документи, що підтверджують право власності та/або розпорядження певними товарами, різноманітні дозволи відповідних державних органів, різні види декларацій тощо. Взагалі різноманітних видів документів, передбачених чинним законодавством України дуже велика кількість, і говорити про них можна дуже і дуже довго, але ми обмежимось лише наведенням прикладів щодо деяких видів товарів.
Дана вимога спрямована на реалізацію положень ст. 45 МК, якою передбачено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Перелік таких документів та порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до МК.
Якщо на митну територію України ввозяться товари, переміщення яких має здійснюватися на підставі дозволів органів державної влади, то декларант повинен надати посадовим особам митних органів такий дозвіл, виданий уповноваженими органами державної влади у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.03.2003 р. №52 затверджені: Інструкція з оформлення дозволів на імпорт, яка визначає єдиний порядок оформлення дозволів на імпорт згідно з установленою цим наказом формою, а також Порядок видачі дозволів на імпорт в Україну товарів, щодо яких застосовані заходи нагляду або регіонального нагляду згідно з рішеннями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, що визначає механізм видачі дозволів на імпорт в Україну товарів, щодо яких застосовуються заходи нагляду або регіонального нагляду (далі - заходи нагляду) згідно з відповідними рішеннями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі. Дозволи видаються на імпорт в Україну товарів, щодо яких застосовані заходи нагляду згідно з рішеннями Комісії.
Слід зауважити, що відповідно до ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1997 р. №1211, що отримала назву "Про затвердження Порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні" (із подальшими змінами та доповненнями), затверджений названий Порядок, що визначає механізм митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні і ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності.
Дія Порядку не поширюється на товари (продукцію), що ввозяться:
1) у режимі тимчасового ввезення;
2) у режимі реімпорту;
3) у режимі магазину безмитної торгівлі;
4) у режимі знищення або руйнування;
5) у режимі переробки на митній території України;
6) як гуманітарна та технічна допомога;
7) як подарунки;
8) як інвестиції до статутних фондів суб'єктів підприємницької діяльності або на підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність;
9) на митні ліцензійні склади;
10) на склади тимчасового зберігання;
11) як дослідні зразки для проведення досліджень чи випробувань на підставі документального підтвердження Держспоживстандарту та як дослідні зразки сортів рослин для цілей державного випробування на підставі документального підтвердження Держсортслужби, які підпадають під визначення 1-24 груп УКТЗЕД.
Згідно з названим Порядком, підставою митного оформлення товару (продукції) для вільного використання на митній території України є:
- сертифікат відповідності або його копія, видані Держспоживстандартом або уповноваженим ним органом сертифікації. Номер і дата видачі сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності зазначаються у вантажній митній декларації. У справах митного органу, що здійснив митне оформлення товару для вільного використання, залишаються ксерокопії зазначених документів;
- свідоцтво про визнання відповідності або його копія, видані Держспоживстандартом або уповноваженим ним органом сертифікації;
- наявність товару (продукції) в державному реєстрі сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання відповідності.
Підставою митного оформлення товару (продукції), що ввозиться незібраним (комплектний об'єкт), чи іншого товару (продукції), який для здійснення сертифікації потребує виконання монтажних робіт, є:
- договір на проведення робіт із сертифікації товару (продукції) між власником (володільцем) та органом сертифікації;
- довідка органу сертифікації про укладення такого договору із зазначенням номера договору та дати підписання.
У разі, коли власник (володілець) товару (продукції) не одержав сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, товар (продукція) повинен бути ввезений до митного ліцензійного складу або вивезений за межі митної території України.
При ввезенні культурних цінностей, продуктів харчування, різноманітних транспортних засобів, психотропних та наркотичних речовин, їх аналогів та прекурсорів та валюти на територію України також подаються певні документи, що підтверджують правомірне користування такими товарами та дозволяють їх імпортувати.
Так, відповідно до ст. 21 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" від 21.09.1999 p. №1068-XTV (із подальшими змінами та доповненнями) під час увезення культурних цінностей на територію України митному органу подається свідоцтво на право їх вивезення, якщо це передбачено законодавством держави, звідки ввозяться культурні цінності. За відсутності такого свідоцтва ввезені цінності підлягають затриманню митними органами України до встановлення їх власника та одержання його доручення щодо подальшого переміщення або використання цих цінностей. Таке доручення має бути підтверджене дипломатичним представництвом або консульською установою країни, громадянином якої є власник культурних цінностей.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" імпорт, експорт або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюються відповідно до сертифіката (окремого дозволу), виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я для кожного такого випадку, незалежно від того, стосується це одного чи кількох наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Порядок видачі сертифіката та його зразок встановлюються Кабінетом Міністрів України. Копія сертифіката, завірена у встановленому порядку, додається до кожної партії вантажу і надсилається урядові країни-імпортера. Імпорт, експорт або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюються лише через митниці, визначені Державною митною службою України.
Закон України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції встановлює правила ввозу в Україну для цього виду продукції. Відповідно до ст. 4 Закону, сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на митну територію України, підлягає обов'язковій сертифікації (крім сировини, яка ввозиться виключно для виробництва товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації), санітарно-епідеміологічному, радіологічному, а в разі ввезення об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - товарів першої - п'ятої, сьомої, десятої, дванадцятої, чотирнадцятої - шістнадцятої, дев'ятнадцятої, двадцять першої, двадцять третьої груп УКТ ЗЕД (УКТ ЗЕД) - ветеринарному контролю. При цьому іноземні сертифікати беруться до уваги виключно у випадках, коли взаємне визнання таких сертифікатів передбачено нормами відповідних міжнародних договорів. Порядок увезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів здійснюється в порядку, визначеному законом.
Продукти, призначені для продажу населенню, що підпадають під визначення другої - двадцять першої груп УКТ ЗЕД, можуть бути випущені з-під митного контролю на територію України з країн, вільних від карантину, за умови наявності на тарі (коробах, упаковках, розфасовках), а у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, безпосередньо на продукті, відомостей про назву продукту, масу (об'єм), склад, із зазначенням переліку використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок (консервантів), барвників тощо, вмісту хімічних речовин або сполук, а також сертифіката походження таких продуктів. Окремо наводяться відомості про енергомісткість, дату граничного строку використання, побічні ефекти споживання або про їх відсутність, назву харчових добавок (консервантів) за їх наявності, місце виготовлення, найменування й адресу виробника таких продуктів та посилання на власника торгової марки за його наявності, а по віднесених до підакцизних товарів - відомості зазначаються згідно із законами України. Зазначені відомості мають бути виконані українською мовою, за винятком торгової марки, логотипу компанії чи її назви або власної назви продукту, що можуть виконуватися іноземними мовами.
Продукти, які продаються населенню із порушенням вимог, встановлених цією статтею, вважаються такими, що були ввезені в Україну із порушенням митних правил.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про карантин рослин", увезення в Україну підкарантинних матеріалів та об'єктів провадиться за наявності:
1) фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера. Фітосанітарний сертифікат - документ, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує фітосанітарний стан рослин і рослинних продуктів, що експортуються. Зразок фітосанітарного сертифіката та порядок його оформлення визначаються
Головною державною інспекцією з карантину рослин України відповідно до міжнародних договорів України;
2) карантинного дозволу, що видається Головною державною інспекцією з карантину рослин України. Карантинний дозвіл - документ, що засвідчує право на ввезення в Україну, а також транзит вантажу (рослин і рослинних продуктів) на умовах, визначених Державною службою з карантину рослин України. Форма карантинного дозволу та порядок його оформлення визначаються Головною державною інспекцією з карантину рослин України.
Митне оформлення вантажів проводиться лише після проведення фітосанітарного контролю.
Відповідно до розглядуваної ст. 11 Закону України "Про карантин рослин", Міністерством аграрної політики України був виданий наказ від 23.08.2005 р. №414, що затвердив Фітосанітарні правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів (далі - Правила). Правила є обов'язковими для виконання всіма органами державної влади, юридичними та фізичними особами.
Перевезення вантажу через державний кордон України дозволяється тільки через конкретний пункт (пункти) пропуску, зазначений (зазначені) у карантинному дозволі, який видається на заявлений термін, але не більше ніж на півроку.
Перелік підкарантинних матеріалів та об'єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №672 "Про затвердження Порядку проведення інспектування, огляду, аналізу, обстеження та знезараження підкарантинних матеріалів і об'єктів та їх переліку". До підкарантинних матеріалів належать насіння і садивний матеріал, сільськогосподарські, лісові і декоративні культури, рослини та їх частини (живці, цибулини, бульби, плоди тощо), а також інша продукція рослинного походження, яка може переносити шкідників, хвороби рослин і бур'яни, культури живих грибів, бактерії, віруси, а також нематоди, кліщі і комахи, які можуть завдати шкоди рослинним ресурсам, колекції комах, збудники хвороб рослин і зразки пошкоджень, що наносяться ними, а також гербарії і колекції насіння.
Дозволено ввезення в Україну з інших країн згідно з названою постановою Кабінету Міністрів України №414:
1) зразків насіння і садивного матеріалу для науково-дослідних і селекційних робіт з
обов'язковим проведенням фітосанітарної експертизи на визначення прихованої зараженості за умови висіву (посадки) в інтродукційно-карантинних розсадниках під контролем державних інспекторів з карантину рослин незалежно від фітосанітарного стану країни-експортера;
2) насіння і садивного матеріалу, яке є вільним від шкідливих організмів для державного сортовипробування, виробничих і демонстраційних посівів, з попереднім погодженням місць вирощування з Укрголовдержкарантином;
3) насіннєвого матеріалу овочевих, квіткових культур та газонних трав, розфасованого в оригінальну упаковку, та посадкового матеріалу лісодекоративних, квітково-декоративних та горшкових культур з метою реалізації тільки після проведення повної фітосанітарної експертизи на зараженість карантинними організмами в карантинних лабораторіях з розміщенням одноразової партії в спеціальному розсаднику (оранжереї) без права реалізації на час проведення експертизи;
4) товарних партій підкарантинних матеріалів, що є вільними від карантинних організмів, з метою використання на продовольчі, фуражні потреби та на техпереробку;
5) товарних партій зерна і зернопродуктів з продовольчою, фуражною метою та з країн розповсюдження карантинних видів бур'янів, з якими укладені двосторонні
угоди, за погодженням з Укрголовдержкарантином, для переробки на спеціально відведених підприємствах;
6) деревини хвойних порід, що ввозяться в Україну з азіатської частини Росії (за умови її знезараження та очищення);
7) деревину та лісоматеріали, що ввозяться в Україну з США, Канади, Мексики, Японії, Китаю, Південної Кореї, острова Тайвань, Гонконгу, Португалії (за умови їх очищення від кори і відсутності личинкових отворів діаметром більше 3 мм, утворених вусачами роду Monochamus; а також оброблення сухою парою (Kiln drying) або знезараження);
8) кряжі порід червоного дерева, що ввозяться в Україну з країн Близького та Далекого Сходу, Південної і Північної Америки, Океанії (за умови їх знезараження);
9) поштові відправлення приватних осіб, що містять підкарантинну продукцію рослинного походження (крупи, крім насіннєвого та садивного матеріалу всіх рослин та картоплі, борошно, сушені та свіжі овочі і фрукти, кава, какао, чай, прянощі, спеції, горіхи, цукор), у кількості до 2 кг для кожного найменування, які є вільними від карантинних організмів.
Згідно з Правилами, при ввезенні підкарантинних матеріалів контейнерами вони повинні супроводжуватись фітосанітарним сертифікатом країни-експортера та відповідати вимогам, передбаченим у карантинному дозволі. Кожен такий контейнер повинен супроводжуватись специфікацією з повним переліком найменувань та кількості матеріалів.
Без узгодження з Укрголовдержкарантином, без карантинного дозволу і без фітосанітарного сертифіката в пункті пропуску на державному кордоні дозволяється ввезення в Україну:
1) переробленої рисової соломки і виробів з неї, ворсувальних шишок, хни, басми;
2) художньо-декоративних та технічних виробів, виробів народних промислів із деревини (меблів, агломерованої паркетної фрези, заготовок для тари, ДВП, ДСП тощо);
3) дерев'яної тари, що не виділена окремою товарною позицією;
4) дерев'яних рам для картин, фотографій, дзеркал;
5) особам у ручній поклажі та в поштових відправленнях свіжих плодів, овочів (крім картоплі) у кількості, що не перевищує 2 кг кожного найменування на одну особу;
6) продукції рослинного походження, вільної від карантинних організмів, яка передбачена для харчування команд суден, екіпажів літаків і персоналу інших видів транспорту;
7) кави меленої у вакуумній упаковці, кави розчинної, какао тертого, какао-масла, дріжджів, тютюнових виробів, кондитерських виробів, виробів з борошна, крохмалю;
8) зрізу живих квітів (крім хризантем та гіацинтів) не більше 50 штук.
В окремих випадках, за узгодженням з Укрголовдержкарантином дозволено ввезення без карантинного дозволу, але за умови проведення фітосанітарного контролю і за наявності фітосанітарного сертифіката країни-експортера:
- зразків насіння і садивного матеріалу рослин, які надходять для наукових досліджень (обмін генофондом) на адресу Національного центру генетичних ресурсів рослин, ботанічних садів та наукових установ України з наданням про це відповідних листів та в разі необхідності - за узгодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
- Насіння і садивний матеріал, що пересилаються у поштових відправленнях на адресу співробітників науково-дослідних установ у якості обміну генофондом, обміну між ботанічними садами чи для інших наукових досліджень, супроводжуються фітосанітарним сертифікатом країни-експортера і підлягають огляду та фітосанітарній експертизі державними інспекторами з карантину рослин без оформлення карантинного дозволу;
- зразків сільськогосподарської продукції і сировини, яка надходить для зовнішньоторговельних установ України (розмір зразків не повинен перевищувати 5 кг).
Зразки підкарантинних матеріалів, що надходять для зовнішньоторговельних установ, підприємств, організацій, підлягають фітосанітарному контролю на загальних умовах. При виявленні в таких матеріалах карантинних та інших шкідливих організмів вони підлягають знезараженню, поверненню, переробці або знищенню.
Заборонено ввезення в Україну з інших країн:
1) транспортні засоби і підкарантинні матеріали, які заражені карантинними організмами;
2) збудники хвороб рослин, культур живих грибів, бактерій, вірусів, комах, кліщів, нематод, які ушкоджують рослини (за винятком зразків, що надходять для наукових досліджень), ввезення та подальше використання яких необхідно узгоджувати з Укрголовдержкарантином;
3) грунту;
4) насіннєвого матеріалу сільськогосподарських культур, картоплі, садивного матеріалу, плодових, лісових і декоративних культур та зрізу квітів з країн розповсюдження карантинних організмів (шкідники, хвороби рослин і бур'яни) з метою використання для виробничих посівів і посадок без проведення контролю з боку спеціалістів карантинної служби України в місцях відвантаження (вирощування) продукції;
5) насіння і садивний матеріал усіх рослин, картопля в поштових відправленнях приватних осіб та ручній поклажі, багажі пасажирів, членів команд суден, екіпажів літаків, гелікоптерів та інших видів транспортних засобів;
6) пакувальна деревини, яка не очищена від кори та не пройшла термічної або хімічної обробки;
7) деревина бамбука та хімічно необроблених виробів з нього без проведення знезараження;
8) пиломатеріали, які не очищені від кори;
9) кора з деревини хвойних порід.
При ввезенні в Україну обов'язковому знезараженню підлягають такі підкарантинні матеріали: бавовна, волокно і насіння з неї, волокно джуту, кенафу, сизалі, плоди апельсин, хурми, гранат, соєві боби, фініки, інжир, копра, тютюнова сировина, сушені плоди (абрикос, виноград, слива тощо), горіхи (бразильський, кеш'ю, арахіс тощо). Відповідно до змін фітосанітарного стану країн-експортерів та характеру вантажів, що ввозяться з них, Укрголовдержкарантин додатково встановлює вимоги щодо знезараження окремих видів підкарантинних матеріалів.
Закон України "Про безпечність та якість харчових продуктів" регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.
Стаття 26 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" (зі змінами та доповненнями) визначає вимоги до потужностей (об'єктів), що виробляють харчові продукти для імпорту в Україну. Згідно з вищеназваною статтею: 1. Санітарна служба та Ветеринарна служба (далі - відповідна служба) відповідно до компетенції можуть встановлювати вимоги до потужностей (об'єктів), виробничих процесів, умов зберігання або інші вимоги стосовно харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, що імпортуються в Україну. Такі вимоги не повинні перевищувати аналогічні вимоги, які встановлені для вітчизняних виробників, що здійснюють виробництво та/або обіг таких харчових продуктів. 2. Відповідна служба може перевіряти дотримання вимог до потужностей (об'єктів), виробничих процесів, умов зберігання та інших вимог у країнах, з яких імпортуються харчові продукти (далі - потужності (об'єкти) для імпорту в Україну). Відповідна служба повинна мати безперешкодний доступ до потужностей (об'єктів) для імпорту в Україну з метою інспектування таких потужностей для перевірки виконання вимог, визначених у частині першій цієї статті. Відповідна служба України зобов'язана повідомити відповідну компетентну службу країни-імпортера про зазначене інспектування принаймні за 48 годин. 3. Імпорт харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів з потужностей (об'єктів) для імпорту в Україну, під час інспектування яких відповідна служба виявила недотримання встановлених вимог, не дозволяється. 4. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я веде реєстр потужностей (об'єктів) для імпорту в Україну харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі. 5. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики веде реєстр потужностей (об'єктів) для імпорту в Україну харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі. 6. Порядок проведення перевірки виконання вимог, визначених у частині першій цієї статті, реєстрації та вилучення з реєстру потужностей (об'єктів) для імпорту в Україну встановлюється відповідно центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я та центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
Відповідно до вимог, закріплених у ст. 40 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" забороняється імпорт харчових продуктів, які є небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що не відповідають технічним регламентам або санітарним заходам.
Вимоги до вантажів з об'єктами санітарних заходів, що імпортуються (ст. 42 Закону): відповідно до вимог чинних санітарних заходів вантажі з об'єктами санітарних заходів, що імпортуються, супроводжуються: 1) для харчових продуктів - оригіналом міжнародного ветеринарного (санітарного) сертифіката (далі - міжнародний сертифікат), що засвідчує придатність для споживання людиною; 2) для інших об'єктів санітарних заходів - документацією та/або маркуванням, що визначає потужності (об'єкти), на яких вироблено об'єкт санітарних заходів.
Також слід пам'ятати, що відповідно до вимог ст. 92 МК, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.
У світлі сучасної проблеми поширення вірусних інфекцій серед тваринного світу, зокрема птахів, Держмитслужбою України надаються рекомендації та вимоги щодо митного оформлення та проведення митного контролю і необхідних процедур при імпорті м'яса та м'ясопродуктів, зокрема вказуються необхідні заходи, шляхи перетинання кордону України такою продукцією та документи, необхідні для ввозу її на митну територію України.
Другою обов'язковою умовою ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту є сплата податків та зборів.
При ввезенні товарів та транспортних засобів на митну територію України декларант обов'язково повинен сплатити податки та збори, передбачені чинним законодавством з урахуванням пільг та особливостей щодо певних товарів.
Порядок сплати податків і зборів встановлено чинним законодавством, зокрема: Законом України від 05.02.1992 р. №2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф" (із змінами та доповненнями), Законом України від 05.04.2001 р. №2371-111 "Про Митний тариф України", Законом України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 р. №18-92.
У Законі України від 05.02.1992 р. №97-ХІІ "Про Єдиний митний тариф" (зі змінами та доповненнями) передбачені випадки звільнення від сплати мита, зниження ставок тощо.
Згідно з Законом України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Аналогічні правові норми в частині визначення дати податкового зобов'язання закладено в положеннях ст. 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф", згідно з якою мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.
Відповідно до Порядку справляння податку на додану вартість та акцизного збору у разі ввезення товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1997 р. №66, акцизний збір сплачується за ставками, чинними на день подання вантажної митної декларації.
При здійсненні митного оформлення товарів, що імпортуються в Україну, митні органи мають неухильно дотримуватись норм вищезазначених актів податкового законодавства.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства. Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого**авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації. Підставою для митного оформлення давальницької сировини, що ввозиться на митну територію України, є подання українським виконавцем митному органу копії векселя (письмового зобов'язання), авізованого (взятого на облік) органом державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця, та копії зовнішньоекономічного контракту на переробку давальницької сировини.
За частину давальницької сировини або готової продукції, отриманої як плата за виконану роботу, український виконавець сплачує ввізне мито, податки та збори, що справляються при ввезенні товарів (робіт, послуг).
Третьою і останньою умовою при ввозі товарів та продукції на митну територію України є дотримання заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. Щодо останніх - законодавець прямо в статті, що коментується, не називає які це обмеження, але розуміє їх при цьому в широкому значенні.
Нетарифне регулювання - це введення обмежень на ввезення товарів на митну територію України або вивезення товарів за її межи. Нетарифне регулювання полягає у встановленні режимів квотування та ліцензування на певні види товарів та продукції.
Так, відповідно до Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 01.08.2002 р. №232 "Про порядок ліцензування імпорту товарів в Україну, які є об'єктом застосування спеціальних заходів" (із подальшими змінами та доповненнями) затверджені названий Порядок ліцензування імпорту товарів в Україну, щодо якого застосовуються спеціальні заходи згідно з рішеннями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Інструкція з оформлення спеціальних ліцензій, Інструкція з оформлення заявки на спеціальну ліцензію.
Спеціальні ліцензії видаються на імпорт в Україну товарів, щодо яких застосовуються спеціальні заходи згідно з рішеннями Комісії. Обсяг спеціальної квоти встановлюється на квотовий період та не може перевищувати обсяг, визначений відповідним рішенням Комісії. Квотовий період та особливості розподілу квоти протягом квотового періоду визначаються відповідним рішенням Комісії. Якщо обсяг спеціальної квоти за квотовий період використаний неповністю, то допускається перенесення на наступний квотовий період його залишку в межах шести відсотків обсягу, установленого для квотового періоду, якщо інше не передбачене відповідним рішенням Комісії. Термін дії спеціальної ліцензії на митній території України - 90 днів від дати її підписання, крім випадків, коли закінчується відповідний квотовий період.
Ще одним заходом нетарифного регулювання імпорту є ліцензування ввезення товарів на територію України шляхом видачі компетентним державним органом спеціального дозволу - ліцензії. Ліцензування може вводитись по окремим товарам або країнам. На території України діє єдиний порядок ліцензування експортно-імпортних операцій, основою якого є перелік товарів, що ліцензуються, та загальний порядок видачі ліцензій. Видача ліцензій здійснюється Міністерством економіки України або іншим уповноваженим органом. Одержувачами ліцензій є суб'єкти ЗЕД, які зареєстровані на території України, незалежно від форми власності. Видані ліцензії мають іменний характер та не можуть бути передані іншому суб'єкту ЗЕД.
Щодо обмежень, що встановлюються законодавцем, відповідно до ст.18 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", дозволяється імпорт товарів на митну територію України, які відповідають за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, ветеринарними, фітосанітарними і екологічними характеристиками відповідним стандартам та вимогам, чинним на території України.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" забороняється імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності, будь-яких товарів, про які наперед відомо, що вони можуть спричинити збитки здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або привести до зруйнування навколишнього середовища, а також імпорт продукції та послуг, які пропагують ідеї війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, що суперечить нормам Конституції України