Укладання організаційно-господарських договорів

Стаття 186. Укладання організаційно-господарських договорів
1. Договірне оформлення організаційно-господарських зобов'язань може здійсню­ватися учасниками господарських відносин як на основі вільного волевиявлення сторін, так і на основі примірних договорів, якщо укладання таких договорів передбаченовідповідними нормативно-правовими актами. Спрощений спосіб укладання організаційно-господарських договорів не допускається.
Легального визначення організаційно-господарського договору в ГК немає. Враховуючи зміст статей 174,176 ГК, організаційно-господарські договори можна визначити як дво- або багатосторонньої угоди немайнового характеру між суб'єктами господарювання та/або угоди між суб'єктом (суб'єктами) господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень, мета яких (угод) полягає у забезпеченні організованості процесу господарської діяльності, в тому числі створення передумов для виконання майново-господарських зобов'язань.
У практиці господарювання організаційні договори між непідпорядкованими суб'єктами господарювання є найбільш поширеними.
Найчастіше організаційні договори укладаються у сфері перевезення вантажів різними видами транспорту та сфері електроенергетики, що зумовлюється особливостями господарської діяльності та необхідністю планування господарської діяльності в цих галузях, причо­му в ряді випадків обов'язковість укладення таких договорів передбачена законодавцем.
Частиною 3 ст. 307 ГК передбачається, що вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник — подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Схожою за змістом нормою є ч. 2 ст. 914 ЦК. Відповідно до положень зазначеноїстатті у довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки таінші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.
Об'єктом організаційних договорів на транспорті є визначення умов взаємних дій сторін по виконанню договорів або порядку виконання окремих організаційно-розпорядчих функцій (річні договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом, договори на експлуатацію залізничних під'їзних колій, подачу та прибирання вагонів тощо), оскільки основна мета їх укладення полягає в погодженні обсягів перевезень і регулюванні взаємовідносин сторін щодо створення необхідних умов для майбутніх перевезень. Такого роду договори з встановлюють правила здійснення багатьох виробничих операцій, і їх укладення не знімає з транспортного підприємства та вантажовідправника обов'язку щодо оформлення перевезення конкретного вантажу договором перевезення відповідно до встановлених організаційним договором вимог.
Таким чином, у межах єдиного організаційного господарського договору виникає, реалізуються і припиняється ряд відносно незалежних одне від одного правовідносин щодо пого­дження специфікацій, відвантаження окремих партій продукції, її приймання, оплати тощо. Організаційні договори відносяться до числа консенсуальних.
У якості синоніма терміна «організаційний договір» у ГК та інших актах законодавства вживається термін «довгостроковий договір». Так, відповідно до ч. 4 ст. 307 ГК залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий — на залізничному і морському транспорті, навігаційний — на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний —- на повітряно­му транспорті, річний — на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутамиабо правилами перевезень.
За буквальним тлумаченням диспозитивної норми ч. З ст. 307 ГК довгострокові договори укладаються на власний розсуд учасників перевізного процесу (вантажовідправника та перевізника). Проте в транспортних кодексах, транспортних статутах та правилах перевезень, до яких відсилає ГК і якими регулюється порядок укладання організаційних договорів, така диспозитивність передбачається не завжди (як, наприклад, у сфері залізничних перевезень).
Згідно із ст, 8 Закону Україні «Про залізничний транспорт» перспективне та поточне пла­нування перевезень визначено основою організації перевезень на залізничному транспорт: За змістом статей 17, 18 Статуту залізниць, затвердженого постановою КМУ від 6 квітні 1998 р. № 457, саме довгострокові договори на організацію перевезення вантажів разом із поточними договорами та замовленнями відправників слугують основою планування пере­везення вантажів залізницею. Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 затверджено форму договору про організацію перевезень вантажів і проведен­ня розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги перевезення (додаток № 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту). Відповідно до цього типового договору вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. Залізниця ж зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Відповідно до ст, 36 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р, № 401, у річному договорі на автомобільне перевезення вантажів встановлюються обсяги та умови перевезень, порядок розрахунків, визначаються раціональні маршрути та схеми вантажопотоків.
Порядок укладення організаційного договору на перевезення вантажів деталізований Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р, № 363.
З пропозицією укласти договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом може виступити як перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) — майбутній замовник. Після того, як перевізник і замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом і печаткою перевізника проект договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах перевізник зобов'язаний направити замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження. У договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схо­ронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо. Замовник не пізніш як через 10 днів після одержання від перевізника проекту договору підписує його і додатки до нього, засвідчує їх печатками і один екземпляр повертає перевізнику. Якщо у замовника є розбіжності по Договору, він зобов'язаний сформулювати свої пропозиції у протоколі розбіжностей і направити їх перевізнику разом з договором у 10-денний термін. Перевізник зобов'язаний розглянути протокол розбіжностей замовника, у разі потреби — спільно з ним, і включити до договору всі прийняті пропозиції. У разі неповернення перевізнику підписаного і завіреного печатками проекту договору з до­датками у 10-денний термін, договір набирає сили в редакції перевізника.
Згідно з укладеним договором перевізник і замовник у межах квартального плану за 10 днів до початку кожного місяця визначають місячні плани з декадними плановими завданнями на перевезення вантажів. Перевезення вантажів здійснюються в межах укладеного договору на перевезення вантажів на підставі належним чином оформлених заявок замовника.
Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні наведено у додатку № 1 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Організаційні договори мають важливе значення в галузі морських перевезень вантажів. Стаття 128 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає, що перевізник та власник вантажів за необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довгострокові договори про організацію морських перевезень. У той же час окремі перевезення в межах такого договору здійснюються на підставі договорів морського перевезення вантажів, наявність і зміст яких підтверджується рейсовими чартерами, коносаментами та іншими письмовими доказами (ст, 134 КТМ).
Якщо законодавством не передбачено укладення організаційного договору певного виду, сторони можуть укласти його на основі вільного волевиявлення і самостійно визначати його
Чинним законодавством не передбачено наслідків невиконання приписів щодо обов'язко­вого укладення організаційного договору.
Організаційний договір має бути укладений у вигляді єдиного документа.