Укладання господарських договорів за рішенням суду

Стаття 187, Укладання господарських договорів за рішенням суду
1. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним за­мовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору,
2.День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
1, У сучасних умовах господарювання значно скоротилося число випадків, коли укладен­ня господарських договорів є обов'язковим — така обов'язковість встановлена лише для певного кола суб'єктів (ними є або виробники продукції (робіт, послуг), або державні органи чи органи місцевого самоврядування). Споживачам же продукції (робіт, послуг), за загальним правилом, надається право укладення господарського договору на власний розсуд. Так, згідно з ч. 1 ст, 26 Закону «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на
підставі договору з енергопостачальником. Вимоги енергопостачальника щодо спонукання споживача енергії укласти договір користування електричною енергією можуть бути задоволені з урахуванням причин відмови в укладенні такого договору та інших обставин і матеріалів конкретної справи (лист ВГСУ «Про Закон України «Про електроенергетику» від 25 лютого 1998 p.).
Спори, що виникають при укладенні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, підвідомчі господарським судам, крім тих, що виникають при погодженні стандартів і технічних умов, та спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін (ст. 12 ГПК).
Слід враховувати, що у господарських судах мають вирішуватися всі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, угоди: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб (рекомендації президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 27 червня 2007 р. № 04-5/120).
Спори, що виникають при укладанні господарських договорів, поділяються на:
— спори про спонукання до укладення договору, якщо одна із сторін ухиляється від укладення договору;
— спори по умовах договору у випадку, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору і передали спір на розгляд господарського суду.
Ці категорії охоплюються поняттям переддоговірних спорів, оскільки спори виникають з приводу встановлення договірних відносин або з приводу окремих умов господарського до­говору.
Спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною укласти договір:
— через пряму вказівку закону;
— на підставі обов'язкового для виконання акта планування (в тому числі державного за­мовлення), який видано компетентним органом.
У випадку ухилення суб'єкта господарювання від оформлення договору, який грун­тується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов'язковим через пря­му вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладання договору або про укладення договору на певних умовах.
У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення че­рез пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору або по умовах дого­вору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попе­реднього договору (в межах річного строку, визначеного ч. 1 ст. 182 ГК).
2. У разі, коли укладання господарського договору проходить стадію судового рішення, договір вважається укладеним з дня набрання чинності судовим рішенням, яким задоволе­но позовні вимоги сторони. Відповідно до ст. 85 ГПК рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складається і підписується протягом п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин.
Чинним законодавством не передбачається, що за наслідками винесення судом рішення зпереддоговірного спору сторони зобов'язані зафіксувати всі договірні умови в одному документі (і ті, щодо яких досягнуто згоди, і ті, що включені до договору рішенням господар­ського суду). Після винесення судового рішення по переддоговірному спору зміст договору фіксується комплектом документів: самим договором, протоколом розбіжностей, протоколом погодження розбіжностей або іншими документами, що підтверджують вжиття сторо­нами заходів щодо врегулювання розбіжностей, та рішенням господарського суду з переддо­говірного спору.
Відповідно до ст. 84 ГПК України в судовому рішенні зі спору, що виник при укладанні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір — умови, на яких сторони зобов'язані укласти дого­вір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Рішення господарського суду з переддоговірного спору (про спонукання до укладення до­говору або щодо умов договірного зобов'язання), будучи обов'язковим для сторін, тягне правові наслідки, в тому числі й можливість вжиття заходів господарсько-правової відповідальності за неналежне виконання договору.