Учасники відносин у сфері господарювання

Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання
1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, спожи­вачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господар­ською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-госпо­дарські повноваження на основі відносин власності.
1. Головне значення даної статті полягає в тому, що в ній вперше у господарському законо­давстві чітко окреслене коло учасників відносин у сфері господарювання. Справа в тому, що всі згадані у цій статті «учасники» поодинці згадувалися у тих чи інших господарсько-право­вих актах і відігравали значну роль у різних правовідносинах. Однак лише кодифікація дала можливість узагальнити таку участь і зробити вичерпний перелік її представників, який допо­магає більш чіткому визначенню понять «господарські відносини» і «господарські правовід­носини». Таким чином і виникло узагальнююче поняття «учасник відносин у сфері господа­рювання». Можна сподіватися, що воно не стане зайвим як у самому господарському законо­давстві, так і в практиці його застосування.
Узагальнення, про яке йшлося вище, не позбавляє юридичної специфіки кожний різновид учасників відносин у сфері господарювання. У цьому можна переконатися при розгляді по­дальших статей Кодексу та коментарів до них, Наприклад, тільки питанням правового стату­су суб'єкта господарювання (а це провідний учасник відносин у сфері господарювання) при­свячено майже 80 статей (розд, II «Суб'єкти господарювання»), Важливо врахувати й той факт, що поняття «суб'єкт господарювання» отримало закріплення у Конституції України (ч, 4 ст, 13). Чимало статей ГК присвячено й визначенню правового статусу інших учасників відносин у сфері господарювання. За логікою законодавця, суб'єкт господарювання як учасник відносин у сфері господарю­вання має особливий правовий статус тому, що він безпосередньо здійснює господарську діяльність. Усі інші учасники не мають такої ознаки, хоча їх дії так чи інакше конкретно пов'язані саме з такою діяльністю. Наприклад, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не визнаються суб'єктами господарювання (ч. 1 ст. 8 ГК). Однак вони мо­жуть впливати на здійснення господарської діяльності, якщо наділені відповідною господарською компетенцією.
2. Деяких пояснень потребує поняття «споживачі». Кодекс не дає визначення цього по­няття. Тому слід скористатися тим визначенням, яке міститься в іншому акті господарського законодавства, а саме у Законі України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 р. Стат­тя 1 цього Закону визначає споживача товарів як фізичну або юридичну особу, що придбаває товар. Виходячи з цього стає зрозумілим, що Кодекс, назвавши споживачів учасниками від­носин у сфері господарювання, має на увазі юридичних осіб — організації, які споживають результати господарської діяльності, незалежно від того, чи є вони господарюючими або не господарюючими суб'єктами (споживачі енергії, природного газу тощо). Відповідно до нього не є учасниками відносин у сфері господарювання споживачі — фізичні особи, права яких визначені окремим законодавством (див., наприклад, Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 p.). Однак останнє положення має єдиний виняток. Якщо права споживачів — фізичних осіб порушуються в результаті зловживання монопольним становищем або недобросовісної конкуренції, то факти цих порушень можуть стати підставою для притягнення суб'єктів господарювання (виробників, виконавців або продавців) до відповідальності в рамках господарських відносин, якими є й антимонопольно-конкурентні відносини (гл. З ГК).