Ціна у господарських зобов'язаннях

Стаття 189. Ціна у господарських зобов'язаннях
1. Ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
2. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
3. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
4. При здійсненні експортних та Імпортних операцій у розрахунках з Іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.
1.Основу ціни як економічної категорії становить вартість товару, величина якої визначається суспільно необхідними затратами праці. Разом з тим ціна є вираженням узгодженого продавцем і покупцем грошового або іншого майнового еквівалента, який покупець згоден заплатити за переданий йому товар (роботи, послуги).
У ч. 1 коментованої статті під ціною (тарифом) розуміється форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. При цьому термін «тариф» вживається щодо господарських зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг, і є встановленим компетентними органами розміром плати за надання послуг певного виду (наприклад зв'язку, транспортування, зберігання тощо).
2, ГК визначає ціну як істотну умову господарського договору. Отже, якщо сторони у належній формі не досягли згоди щодо ціни договору, останній не вважається укладеним (див. коментар до ч. 5 ст. 180).
Оскільки гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні (ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»), то і ціна у договорі зазначається у гривнях. За згодою сторін ціни у зовнішньо­економічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті.
При визначенні ціни у договорі слід враховувати також положення ч. 2 ст. 524 ЦК, згідно з яким сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Іноземна валюта — це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України (ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 p.).
3.Залежно від способу встановлення, суб'єктів ціноутворення, сфери застосування тощо та відповідно до чинного законодавства в Україні застосовуються різні види цін і тарифів.
За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на:
вільні ціни і тарифи, що, у свою чергу, поділяються на договірні та ціни (тарифи), які встановлюються самостійно підприємствами і організаціями;
державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: а) державних фіксованих цін (тарифів); б) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
4.Певні особливості має ціноутворення при здійсненні експортних та імпортних опера­цій. Відповідно до ч. 4 коментованої статті та ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортно-імпортних операцій у розрахунках із зарубіжними контр­агентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповід­но до цін і умов світового ринку та індикативних цін.
Велике значення для впорядкування ціноутворення при здійсненні експортно-імпортних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України має Указ Президента Укра­їни «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоеко­номічної діяльності» від 10 лютого 1996 р. та затверджене ним Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За загальним правилом контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визна­чаються її суб'єктами на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також ін­ших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів).
Проте у ряді випадків Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України може запроваджувати на товари індикативні ціни, які є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні зовніш­ньоекономічних угод.
Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення екс­портної (імпортної) операції, з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно із законодавством України.
Мінекономіки може запроваджувати індикативні ціни на товари:
щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;
щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
щодо експорту яких встановлено режими квотування, ліцензування;
щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;
експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
в інших випадках — на виконання міжнародних зобов'язань України.
Індикативні ціни розробляє Мінекономіки та уповноважені ним організації на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських, інформаційних та інших установ і організацій України, з інших джерел, за відповідними методиками. При цьому враховуються стандарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій практиці, передбачені законодавством України умови поставки і розрахунків, кон'юнктура зовнішніх та внутрішніх ринків, цінова інформація і прогнози щодо можливих цінових коливань, контрактна практика щодо відповідного товару на відповідному ринку та інша інформація кон'юнктурно-цінового характеру.
Рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає і переліки індикативних цін затверджує Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України.
Таке рішення та переліки індикативних цін публікуються Мінекономіки або уповноваже­ними ним організаціями у газеті «Урядовий кур'єр» не менш як раз на місяць.