Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 378. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
1. Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:
суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Ко­дексу;
(Абзац третій частини першої статті 378 виключено на підставі Закону № 2424-ІУ -.ід 04.02.2005)
2. У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоеконо­мічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
3. Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
1. ГК визнає суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності:
1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК, державні, ко­мунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Цей перелік є вичерпним.
Аналіз положень Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» дозволяє дійти виснов­ку, що ГК звузив перелік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. На сьогодні з переліку виключено осіб, які не мають статусу юридичної особи, а також інших суб'єктів, передбаче­них законами України.
Згідно з ГК брати участь у зовнішньоекономічних відносинах не можуть також філії, представництва, інші відокремлені підрозділи українських господарських організацій, а та­кож структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезна­ходження на території України.
У тих випадках, коли здійснення зовнішньоекономічної діяльності пов'язано з досягнен­ням економічних і соціальних результатів та отриманням прибутку (тобто має підприємниць­кий характер), при визначенні кола суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності слід врахову­вати загальні обмеження щодо заняття підприємницькою діяльністю. Так, підприємницькою діяльністю, відповідно до вимог чинного законодавства, не можуть займатися органи держав­ної влади та органи місцевого самоврядування, військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які повинні здійснювати контроль за діяльністю підприємств, тощо.
Судові органи можуть тимчасово обмежити особу в підприємницькій дієздатності. Так, особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення строку, встанов­леного вироком суду. Ще одне обмеження поширюється на осіб, які мають непогашену суди­мість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини. Вони не можуть бути зареєстро­вані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати у підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.
Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форми власності та інших ознак.
Серед основних прав суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності слід виділити такі:
— право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами зовнішньоекономічної діяльності на свій розсуд. Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власни­ка без його згоди (з оплатою чи без такої) забороняється, за винятком випадків, передбаче­них законодавством України;
— право відкривати свої представництва на території інших держав. Дане право мають як суб'єкти господарювання України, так і іноземні суб'єкти, що мають право в установленому законом порядку відкривати на території України свої представництва;
— право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.
Гарантією прав суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності є закріплене в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» положення, згідно з яким «втручання державних ор­ганів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених даним за­коном, у тому числі шляхом видачі підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші за встановлені в даному Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється». На нашу думку, після прийняття ГК, це положення має бути змінено. Так, після слів «у випадках, не передбачених» слід додати «Господарським ко­дексом України та».
Фізичні особи, які постійно проживають на території України, мають право займатися зовнішньоекономічною діяльністю з моменту набуття ними цивільної дієздатності та відпо­відної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності. Реєстрація фізичної особи суб'єктом підприємницької діяльності здійснюється державним реєстратором у виконавчо­му комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи — підприємця. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, при­датне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово і яке має певну адресу, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою — підприємцем. Державна реєстрація про­водиться відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 р.
Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, набувають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони є суб'єктами підприємництва за законами країни їх постійного місця проживання.
Юридичні особи набувають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Згідно з ЦК за юридичною особою визнається загальна правосуб'єктність, тобто юридична особа вважається такою, що здатна мати такі самі цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Певні види зовнішньоекономічної діяльності чинним законодавством України віднесено до видів діяльності, здійснення яких потребує наявності спеціального дозволу (ліцензії).
На території України для іноземних суб'єктів господарської діяльності запроваджуються три правових режими:
— національний режим, відповідно до якого іноземним суб'єктам господарської діяльності надається обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єктам господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;
— режим найбільшого сприяння, у межах якого іноземним суб'єктам господарської ді­яльності надається обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків і зборів, якими користується та/або користуватиметься іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги за ними встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам госпо­дарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосо­вується у сфері зовнішньої торгівлі. Таким чином, усі іноземні суб'єкти господарювання, яким надано режим найбільшого сприяння, мають однакові права, преференції та пільги у сфері оподаткування (сплати відповідних мит, податків та зборів);
— спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно зі ст. 24 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, в разі встановлення будь-якого спеціального режи­му згідно з міжнародними договорами за участю України відповідно до ст. 25 зазначеного Закону.
Окремо Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачає правові режи­ми для товарів, що імпортуються з держав — членів Світової організації торгівлі (далі — СОТ):
— національний режим, який означає, що стосовно імпортованих товарів походженням з держав — членів СОТ надається режим не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження, щодо податків, зборів, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами правил і вимог до внутрішнього продажу, пропозицій до продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулювання щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях;
— режим найбільшого сприяння, який стосується мит, митних зборів, методів стягнення таких мита і зборів, правил і формальностей у зв'язку з імпортом і означає, що будь-яка пере­вага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що по­ходить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав — членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння.
Винятки щодо режиму найбільшого сприяння у формі преференцій можуть бути зроблені для товарів, що походять з держав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз чи проміжні угоди, що передбачають створення у майбутньому зон вільної тор­гівлі або митних союзів у межах розумного періоду часу (10 років), чи угоди про прикордон­ну торгівлю та застосування генеральної системи преференцій.
3. Реалізація прав і законних інтересів суб'єктів господарювання неможлива без системи державних гарантій, складовою якої є гарантія на захист з боку держави. Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іно­земних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України ,а також здійснює рівний захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. При цьому уповноважені державні органи та їх посадові особи керуються законами України, положеннями чинних міжнародних догово­рів та нормами міжнародного права.