Створення безпечних і нешкідливих умов праці

На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджу¬вати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничо¬му травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.
На власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.
Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих захо¬дів і контролюють виконання цих планів.
(Стаття 153 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 84 74-10 від 2 7.02.85; Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Право на безпечні і нешкідливі умови праці визнано в Україні одним із конституційних прав людини і громадянина. Його забезпечення здійснюється за допомогою правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють систему охорони праці.
Законодавство України про охорону праці передбачає комплекс гарантій, які надаються при укладенні трудового договору, його реалізації і припиненні. Для певних категорій працівників встановлюються додаткові гарантії, що зумовлено підвищеними вимогами щодо охорони їх здоров'я. До них належать працівники, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, неповнолітні особи, жінки, особи з зниженою працездатністю тощо.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці. Сутність гарантій полягає в тому, що законодавство про охорону праці встановлює відповідні стандарти та нормативи, права та обов'язки щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, які є обов'язковими для сторін трудового договору при визначенні його змісту. Тому умови, які погіршують правове ста¬новище працівників порівняно із законодавством про охорону праці, визнаються недійсними.
2. Поінформованість працівника з питань охорони праці є важливою гарантією права на безпечні і нешкідливі умови праці. Крім загальних питань з охорони праці, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний надати інформацію про наявні на майбутньому робочому місці шкідливі та небезпечні виробничі фактори, які ще не усунено, про можливі негативні наслідки їх впливу на здоров'я та ознайомити його з правом на відповідні пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Працівник має бути поінформований власником або уповноваженим ним органом під розписку. Оскільки в законодавстві не передбачено виду документа, то таке питання вирішується на конкретному підприємстві, в установі, організації. Цим документом може бути спеціальний журнал або окрема розписка. Записи можна заносити до особової картки, акта атестації робочого місця.
Відповідність умов трудового договору чинному законодавству про охорону праці має забезпечуватися і під час його реалізації. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів вироб¬ництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охо¬рону праці"
Надання інформації працівникові про стан охорони праці має системний характер. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний інформувати працівників під час їх роботи на підприємстві не лише про стан охорони праці, а й про причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, проводити навчання з охорони праці.
3. Коментована стаття передбачає право працівника відмовитися від виконання роботи чи розірвати трудовий договір з власної ініціативи. Ці гарантії відображають зміст одного з державних принципів у сфері охорони праці — пріоритету життя і здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності підприємства та повної відповідальності власника або уповноваженого ним органу за створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища (ст. 7 Закону України «Про охорону праці»). Така відмова буде правомірною, якщо цей факт підтвердять спеціалісти служби охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудовим колективом. У разі виникнення конфлікту факт наявності такої ситуації підтверджується відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.
За працівником зберігається місце праці, а за час простою, що виник не з його вини, виплачується середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, в тому числі невиконання ними зобов'язань щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний розірвати трудовий договір у строк, вказаний працівником. Оскільки звільнення працівника із зазначеної підстави відбувається не з його вини, то працівникові виплачується вихідна допомога. Розмір вихідної допомоги визначається у колективному договорі, але в будь-якому разі він не може бути менше тримісячного заробітку працівника. До трудової книжки вноситься запис про підставу звільнення працівника і зазначається не тільки ініціатор такого звільнення, але й причини.
4. Забезпечення прав громадян на безпечні та нешкідливі умови праці здійснюється шляхом створення системи організації охорони праці не лише на національному, а й на виробничому рівні. Підвищення ефективності діючої системи управління охорони праці на всіх рівнях є одним із шляхів зниження виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працівників та скорочення кількості робочих місць із шкідливими та важкими умовами праці.
5. У Законі України «Про охорону праці» є окремий розділ про організацію охорони праці, її управління на підприємствах, в установах, організаціях. Система управління охороною праці передбачає:
— створення власником відповідних служб охорони праці, які забезпечують вирішення конкретних питань;
— досягнення встановлених нормативів з охорони праці шляхом впровадження прогресивних технологій, додержання вимог при проектуванні, будівництві та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва;
— проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці та надання пільг і компенсацій за результатами їх проведення;
— проведення обов'язкових медичних оглядів певних категорій працівників, навчання з питань охорони праці з метою попередження виробничого травматизму;
— усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, здійснення їх розслідування і обліку.
На підприємстві, в установі, організації можуть впроваджуватися й інші заходи з організації охорони праці. До кола питань по управлінню охороною праці включають навчання працівників безпеці праці, забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, будівель та споруд, нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, встановлення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників, санітарно-побутового обслуговування працівників та їх професійний відбір за окреми¬ми спеціальностями.
6. Система заходів з організації управління охороною праці включає додержання вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва, їх відповідності нормативним актам про охорону праці (ст. 24 Закону України «Про охорону праці»). Реалізація зазначених заходів здійснюється шляхом:
— урахування вимог щодо охорони праці на стадії проектування виробничих об'єктів, засобів виробництва;
— проведення попередньої експертизи (перевірки) проектної документації виробничих об'єктів, нових технологій і засобів виробництва;
— запровадження дозвільної системи на введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів, зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва;
— проведення сертифікації машин, механізмів, устаткування, технологічних процесів, транспортних засобів;
— встановлення дозвільної системи на початок роботи нового підприємства;
— здійснення проектними організаціями авторського нагляду за дотриманням проектних рішень з питань охорони праці;
— впровадження інших способів, що забезпечують безпечність умов праці. Наприклад, забороняється застосовувати у виробництві шкідливі речовини, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації).