Строки звернення до районного (міського) суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого за підлеглістю органу або прокурора.
(Стаття 233 із змінами, внесеними згідно з Указами HBPNs 46І7-09 від 24.01.83, № 6237-10 від 21.12.83, № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 2134-12 від 18.02.92; № 2620-111 від 11.07.2001)
1. Працівники можуть звертатися до суду з питань про звільнення у місячний строк з дня вручення наказу про звільнення, а якщо наказ не вручено, — з дня видачі трудової книжки із записом про підстави припинення трудового договору, або з дня, коли працівник відмовився від отримання наказу про звільнення чи трудової книжки.
2. Безпосередньо до суду за розглядом інших трудових спорів, крім спорів про стягнення належної заробітної плати, працівники можуть звертатися у тримісячний строк з дня, коли вони дізналися чи мали дізнатися про порушення свого права.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга коментованої статті).
3. Суддя не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з мотивів пропуску строку на пред'явлення позову.
Визнавши причини пропуску строку позовної давності поважними, суд поновлює цей строк.
Якщо суд, всебічно дослідивши матеріали справи, встановить, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, він відмовляє у позові.
Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд встановить, що позов є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 p.).
4. Законодавство не передбачає переліку підстав, що дають право суду поновити строк звернення з позовом. Це питання вирішується у кожному окремому випадку з урахуванням усіх тих причин, які призвели до несвоєчасного звернення за захис¬том трудового права.
5. У справах про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, перебіг строку
звернення власника або уповноваженого ним органу безпосеред¬ньо до суду обчислюється з дня, наступного за днем виявлення заподіяної працівником шкоди.
6. Із змісту коментованої статті випливає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вручити звільненому працівникові копію наказу про звільнення без будь-яких запитів і незалежно від вимоги самого працівника. Дата вручення працівникові копії наказу має бути зазначена на цьому документі і засвідчена власником.