Стаття 295 Агентська діяльність

Стаття 295. Агентська діяльність
1. Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтере­сах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
2. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юри­дична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
3. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.
4. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє стосовно себе особисто.
5. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерцій­ного посередництва в окремих галузях господарювання.
1. Коментована стаття визначає загальні умови здійснення господарської діяльності у есе­рі комерційного посередництва. Інститут комерційного посередництва є новим, він не мз-: аналогів у Цивільному кодексі 1963 року. Раніше названі відносини реалізовувалися суб'єк­тами господарювання із застосуванням норм інститутів комісії чи доручення.
Норми, що регулюють інститут комерційного посередництва, відсутні також у новому ЦК. Стаття 243 ЦК щодо комерційного представництва на відносини з комерційного посередництва (агентської діяльності) не поширюється, оскільки комерційне посередництво агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю з надання певного виду послуг.
У ч. 1 наводиться визначення комерційного посередництва (агентської діяльності). За змі­стом викладеного визначення можна встановити основні ознаки такої діяльності:
а) це — підприємницька діяльність;
б) предметом вказаної діяльності є надання послуг;
в) послуги надаються виключно суб'єктам господарювання;
г) послуги надаються шляхом посередництва;
г) послуги надаються виключно у господарській діяльності;
д) посередництво здійснюється від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого представляють.
Викладені ознаки дають можливість відмежувати надання послуг з комерційного посе­редництва від суміжних видів діяльності: комісійної діяльності і виконання доручення, а також інституту представництва. Відносини комерційного посередництва передбачають участь у них особливої категорії підприємців — агентів. Особливістю цих відносин є також те, що агент не заміщує особу суб'єкта, якого він представляє: комітента (у договорі комісії) або довірителя (у договорі доручення).
Не підлягають застосуванню норми щодо визначення агентської діяльності, встановлені у деяких нормативно-правових актах, які визначають агентську діяльність іншим чином, ніж це встановлено ГК:
пункт 1 Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на використання інозем­ної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА та агентами авіапідприємств — членів ІАТА, затвердженого постановою Правління НБУ від 3 листопада 2000 р. № 435;
пункт 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, за­твердженого постановою КМУ від 18 грудня 1996 р. № 1523.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГК підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі ст. 55 ГК суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відно­син, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукуп­ність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК, державні, ко­мунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Державна реєстрація суб'єктів господарювання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприєм­ців». Відповідно до його ст. 4 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — під­приємців — це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державно­го реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців включає, зокрема:
перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, наведених у реєстраційній картці;
перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;
внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу — підприємця до Єдиного державного реєстру;
оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державно­го реєстру.
2. Частина 2 коментованої статті не містить визначення поняття «комерційний агент», а його зміст розкривається через визначення ознак цього суб'єкта: наявність статусу суб'єкта господарювання (фізична особа— підприємець або господарська організація); наявність повноваження, що грунтується на агентському договорі.
Зміст та істотні умови агентського договору наведено у ст. 297 ГК.
Поняття суб'єкта господарювання наводиться у ч. 1 ст. 55 ГК: суб'єктами господарюван­ня визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), ма­ють відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Виходячи із зазначеного не можуть бу­ти комерційними агентами суб'єкти господарювання, що здійснюють виключно некомерційне господарювання (ст. 52 ГК), оскільки останнє не є підприємництвом.
Визначення поняття «агент», яке відповідає ознакам, встановленим у ч. 2 ст. 295 ГК, міс­титься у деяких нормативно-правових актах:
— відповідно до п. 1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 грудня 2002 р. № 502, агент — це юридична особа — резидент, внесена до Державного реєстру фінансових установ, або юридична особа, що не є фінансовою установою, але має право на­давати фінансові послуги з обміну валют у порядку, встановленому законодавством Укра­їни, та уклала агентський договір з банком, згідно із законодавством України, про здійснення від імені банку та за рахунок коштів банку валютно-обмінних операцій, зазначених в абзацах другому—четвертому пп. 1.2 Інструкції, з іноземною валютою через пункти обміну інозем­ної валюти;
— відповідно до Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів ін­ституту спільного інвестування, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 9 січня 2003 р. № З, агент з розміщення та викупу цінних паперів ІСІ — це торговець цінними паперами, який отримав у встановленому порядку ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (діяльності з випуску та обігу цінних паперів) і діє в інтересах емітента на підставі договору з компанією з управління активами про надання послуг з розміщення та викупу цінних паперів ІСІ.
3. Частина 3 коментованої статті обмежує коло суб'єктів, які можуть бути комерційними агентами, характером посередництва, яке не може здійснюватися агентом від свого імені. Тут закон розмежовує агентську та комісійну діяльність, адже відповідно до ст. 1011 ЦК за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок ко­мітента.
4. Частина 4 коментованої статті встановлює обмеження видів угод, які можуть укладати­ся комерційним агентом, за суб'єктною ознакою, тобто агент не може укладати угоду вій імені суб'єкта, інтереси якого представляє, щодо себе, «сам із собою».
Однак ця норма не обмежує комерційного агента щодо укладення угод від імені суб'єкта. якого він представляє, з іншим суб'єктом, інтереси котрого агент представляє одночасно. За­значене підтверджується і ч. З ст. 238 ЦК, відповідно до якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, в інтересах іншої особи, представником як: він одночасно є, за винятком комерційного представництва.
5. Частина 5 встановлює можливість обмеження або заборони комерційного посередни­цтва за галузевою ознакою, тобто у певних видах господарської діяльності. Такі обмежений можуть бути встановлені лише законом.
Зокрема, комерційне посередництво як підприємницька діяльність не допускається у ти видах діяльності, в яких підприємництво заборонене законом.
Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності встановлені у ст. 4 Закону України «Про підприємництво»:
діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогії
прекурсорів, здійснюється відповідно до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»;
діяльність, пов'язана з охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної гласності, перелік яких визначається у встановленому КМУ порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійснюватися тільки державни­ми підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій — також і повними товариствами;
діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з добавками на основі біоетанолу, виготовленого з біологічно відновлюваної сировини, вміст якого у зазначених бен­зинах становить від 2 об'ємних відсотків або з вмістом ефіру етил-трет-бутилового (ЕТБЕ) від 5 об'ємних відсотків, здійснюється підприємствами, перелік яких визначається КМУ;
діяльність, пов'язана з виробництвом біоетанолу, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається КМУ.
Стосовно агентського договору, як й інших договорів, у яких бере участь підприємець, обмеження можливості укладення агентського договору обумовлюються обов'язковим лі­цензуванням відповідного виду діяльності.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяль­ності» ліцензуванню підлягають деякі види діяльності, що підпадають під ознаки комерцій­ного посередництва: посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном; посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника.