Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що
їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

(Кодекс доповнено статтею 8і згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)
1.  Порядок укладення, виконання і денонсації міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національ¬них інтересів, здійснення цілей, завдань, принципів зовнішньої політики України, закріплених в Конституції України, регулю¬ється Законом України «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993 р. Цей Закон застосовується до всіх міжнародних договорів України: міждержавних, міжурядових і міжвідомчих, регульованих нормами міжнародного права, незалежно від їх форми і найменування (договір, угода, конвенція, пакт, прото¬кол, обмін листами або нотами, інші форми та найменування міжнародних договорів).
2. Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні дого¬вори України становлять невід'ємну частину національного за¬конодавства України, застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним до¬говором України, укладення якого відбулося у формі закону, вста¬новлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору Украї¬ни (стаття 17 Закону України від 22 грудня 1993 p.).
3. До міжнародних договорів належать також конвенції Між¬народної Організації Праці (МОП), які містять переважну біль¬шість міжнародних норм про працю. Статут МОП (стаття 19) наділяє конвенції рядом правових особливостей, які певною мі¬рою ^посилюють їх ефективність, здатність до застосування на практиці.
Конвенції приймаються Генеральною конференцією праці більшістю в дві третини голосів делегатів, що є присутніми на сесії. Ця кваліфікаційна більшість голосів покликана надати між¬народний авторитет прийнятій конвенції ще до того, як вона набере чинності. Такої чинності конвенція набирає при ратифі¬кації її не менш ніж двома країнами — членами МОП.
Кожна прийнята конвенція надсилається урядам усіх держав — членів МОП. Факт ратифікації зобов'язує державу привести своє законодавство і практику у відповідність до положень конвенції. До внесення змін до чинного законодавства ратифікована кон-
венція МОП не є частиною національного законодавства. При¬кладом може бути Конвенція МОП 1935 p. № 47 про 40-годин-ний робочий тиждень, яка ратифікована Україною в 1956 p., a остаточно реалізована Законом України від 17 листопада 1993 р.