Склад та розмір відшкодування збитків

Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків
1.До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
2.Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань
3.При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або догово­ром, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, — на день подання до судувідповідного позову про стягнення збитків.
4.Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
5. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздале­гідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальностідля певного виду зобов'язань визначений законом.
6. Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.
7. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відно­синах, визначається відповідними суб'єктами господарювання — господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.
1. Згідно з ч. 1 коментованої статті до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
— вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до ви­мог законодавства;
— додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
— неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
— матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
_ - - Наведений склад збитків підлягає відшкодуванню саме в господарських відносинах (як у господарсько-виробничих, так і в організаційно-господарських).
Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція:
у відносинах купівлі-продажу між суб'єктами господарювання. Так, згідно із ст. 659 ЦК продавець зобов'язаний повідомити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довірчого користування тощо). У разі вилучення, за рішенням суду, товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до про­пажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (ч. 1 ст. 661 ЦК). Якщо продано товар неналежної якості, покупець може вимагати відшкодування витрат на усунення недоліків товару як один зальтернативних варіантів (ч. 1 ст. 678 ЦК);
у відносинах комерційного посередництва (агентської діяльності). У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною (ч. З ст. 303 ГК);
за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом (ч. 1 ст. 322 ГК).
Законодавством передбачаються й інші випадки відшкодування збитків суб'єктами господарювання.
2. Як встановлено ч. 2 коментованої статті, законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Дана стаття передбачає можливість встановлення законодавством винятків із загального правила (ч. 2 ст. 22 ЦК, ч. 1 ст. 226 ГК) щодо відшкодування збитків у повному обсязі: якщо договором або законом не передбачено відшкодування збитків в іншому (у меншому або більшому) розмірі.
Наприклад, відповідно до Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (п. 113).
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
а) за втрату чи недостачу — у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, — у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, — у розмірах дійсної вартості;
в) за псування і пошкодження — у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Разом із відшкодуванням збитків у випадку втрати вантажу залізниця відшкодовує стяг­нуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і Статутом залізниць, не підлягають відшкодуванню (п. 114).
Норми щодо обмеження відповідальності судновласника містить гл. І розд. X Кодексу торговельного мореплавства та деякі інші нормативно-правові акти.
3. Законом встановлено певні вимоги щодо визначення розміру збитків: якщо інше не пе­редбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зо­бов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі коли вимогу не задоволено у добровільному порядку, — на день по­дання до суду позову про стягнення збитків.
4.Разом з тим, як передбачено ч. 4 коментованої статті, виходячи з конкретних обставин суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день ви­несення рішення суду.
5. Відшкодування збитків не є майновою санкцією заздалегідь визначеного розміру, що зумовлює універсальність її застосування. Однак через складність визначення розміру від­шкодування сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздале­гідь встановити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Водночас не допускається погодженого між сторонами обмеження їх відповідальності, якщо розмір останньої для певного виду зобов'язань визна­чено законом.
6. КМУ затверджує методики визначення розміру відшкодування збитків у різних сферах господарювання. Так, затверджена його постановою від 26 квітня 2003 р. № 631 Методика обчислення розміру збитків від забруднення нафтою встановлює, зокрема, основні вимоги до обчислення розміру збитків, завданих суб'єктам господарської діяльності внаслідок ви­трат на попереджувальні заходи або заходи з відтворення природних ресурсів, які були фак­тично вжиті або мають бути вжиті, чи внаслідок неодержання через порушення господар­ської діяльності доходів, а Методика, затверджена постановою КМУ від 12 липня 2004 р.,визначає порядок обчислення вартості машино-дня та збитків від простою машин, включа­ючи упущену вигоду.
7. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається внутрішніми актами господарювання і тому коментування у контексті роз­глядуваного Кодексу не потребує.