Штраф як адміністративно-господарська санкція

Стаття 241. Штраф як адміністративно-господарська санкція
1.Адміністративно-господарський штраф — це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановленихправил здійснення господарської діяльності.
2. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
3.Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених зако­ном випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.
1.Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, які передбачені у переліку ст. 239 ГК та найчастіше застосовуються у законодавстві, є адміністративно-господарський штраф. Коментована стаття визначає його як грошову суму, що сплачується суб'єктом гос­подарювання до бюджету в разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Його особливість полягає в тому, що він, на відміну від штрафу, nepeдбаченого у ст. 549 ЦК, стягується не на користь контрагента за договором, а до державного бюджету.
2. Законодавчо встановлений спектр адміністративно-господарських штрафів досить широкий. Можливість застосування деяких адміністративно-господарських штрафів передбачена ГК. Так, ст. 251 передбачає застосування такого штрафу за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, але, при цьому, не зазначає його розміру. Крім того, підстави та порядок застосування штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, а також їх розміри передбачені статтями 48 і 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статтями 20—22 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Згідно з названими законодавчими актами органи АМК мають право на­кладати штрафи на об'єднання суб'єктів господарювання — юридичних осіб, фізичних осіб,груп суб'єктів господарювання за антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, невиконання рішення органів АМК або їх виконання не у повному обсязі — у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарюваннявід реалізації продукції (робіт, послуг) за останній звітний період, що передував poку, в якому накладається штраф.
У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку.
За узгоджені дії, які можуть бути дозволені органами АМК, якщо вони здійснені до отримання в установленому порядку такого дозволу, примушення інших суб'єктів господарювання до певних узгоджених дій та участі у концентрації суб'єктів господарювання, неправо­мірне використання ринкового становища, дискримінацію конкурентів, недотримання умов перепродажу часток (акцій, паїв), придбаних у суб'єкта господарювання, порушення поло­жень погоджених з органами АМК установчих документів суб'єкта господарювання, створе­ного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції, концентрацію без отримання відповідного дозволу органів АМК в разі якщо наявність такого дозволу необхідна, невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, яки­ми обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, — у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. За схилян­ня інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист еконо­мічної конкуренції чи сприяння вчиненню таких порушень, неподання АМК, його тери­торіальному відділенню в установлені органами комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки інформації або подання її в неповному обсязі чи недостовірної, створення перешкод працівникам АМК, його територіального від­ділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, докумен­ти, предмети чи інші носії інформації, обмеження в господарській діяльності суб'єкта госпо­дарювання у відповідь на те, що він звернувся до АМК, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, — у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладено штраф.
Крім того, адміністративно-господарські штрафи передбачені у багатьох спеціальних за­конах, які регулюють ту чи іншу сферу господарської діяльності. До них, зокрема, відносяться закони України: «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (ст. 22), «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (ст. 8), «Про природні монополії» ат. 17), «Про захист прав споживачів» (ст. 23) тощо.
Закони, що регулюють податкові та інші відносини, визначають перелік порушень, за які із суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення. Так, Зако­ном України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. передбачено право органів державної податкової служби застосовувати до юридичних і фізичних осіб — суб'єктів господарювання, які в установлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або почали здійснення видаткових операцій за рахунком плат­ника податків до отримання документально підтвердженого повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податковоїслужби, штрафні санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 7 ст. 11).
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. передбачено штрафні санкції за порушення податкового законодавства. Платник податків, який не подав податкову декла­рацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку.
У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, якщо останній не подає у встановлені строки податкову декларацію, він додатково до зазначеного штрафу, сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого зобов'язання і не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункти 17.1.1, 17.1,2 п. 17.1 ст. 17вказаного Закону).
Якщо контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків у разі коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податковихдеклараціях, такий платник повинен сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для даного податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на котрий припадає отримання вказаним платником додаткового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми і не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп. 17.1.3 п. 17.1). А якщо контролюючий орган виявляє арифметичні чи методологічні помилки у поданій платником податковій декларації, які призвели до заниження податкового зобов'язання, — штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (пп. 17.1.4 ст. 17 вказаного Закону).
Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків (1095 календарних днів від дня узгодження зобов'язання), він повинен сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — десять відсотків такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно — двадцять відсотків,; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, — п'ятдесят відсотків узгоджене суми податкового зобов'язання.