Щорічні додаткові відпустки та їх тривалість

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
2) за особливий характер праці;
3) в інших випадках, передбачених законодавством.
Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.
(Стаття 76 в редакції Закону № 117-XIV (117-14) від 18.09.98)
1. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів (частина перша ст. 7 Закону України «Про відпустки»). Список ви робництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну відпустку, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1290 від 17 листопада 1997 р. (Зібрання законодавства України. — 1998. — № 2. — Ст. 66).
2. Конкретна тривалість відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудо¬вим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (частина друга ст. 7 Закону України «Про відпустки»).
3. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів (п. 1 частини першої ст. 8 Закону «Про відпустки»).
Список виробництв, робіт, професій і посад, які дають право на зазначену додаткову відпустку, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1290 від 17 листопада 1997 р. (Зібрання законодавства України. — 1998. — № 2. — Ст. 66).
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором, залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (частина друга ст. 8 Закону «Про відпустки»).
4. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається також працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів за списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором (п. 2 частини пер-шої ст. 8 Закону «Про відпустки»).
Конкретна тривалість зазначеної додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором, залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (частина друга ст. 8 Закону «Про відпустки»).
5. Додаткова відпустка за ненормований робочий день також надається працівникам, які зайняті у режимі неповного робочого дня.
За практикою, що склалася у минулі роки, тим, хто працював неповний робочий день, додаткова відпустка не надавалась. Проте
при цьому не враховано положення, закріплене частиною третьою ст. 56 Кодексу, відповідно до якої робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу тру¬дових прав працівників. Крім того, додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається не тільки як компенсація за їх навантаження, а й за особливий характер праці. З урахуванням наведеного колективним договором визначаються списки посад, робіт та професій. Працівнику, посада чи професія якого передбачена цим списком, встановлюється конкретна тривалість додаткової відпустки в межах до 7 календарних днів.
6. Затвердивши Списки виробництв, робіт, професій і посад, робота в яких дає право на додаткову відпустку за роботу із шкід¬ливими і важкими умовами праці, а також за особливий характер праці окремих категорій працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в умовах підвищеного ризику для здоров'я, Кабінет Міністрів встановив, що додаткові відпустки з кількох підстав надаються працівникам, професії та посади яких позна¬чені у Списках позначкою «1» (постанова Кабінету Міністрів України № 1290 від 17 листопада 1997 р. // Зібрання законодав¬ства України. - 1998. - № 2. - Ст. 66).
7. Крім щорічної основної відпустки, додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці частиною першою ст. 4 Закону «Про відпустки» встановлено також інші додаткові відпустки, передбачені зако-нодавством. Йдеться, зокрема, про додаткові відпустки, які передбачено для окремих категорій працівників до прийняття Закону «Про відпустки»:
— державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка трива¬лістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів (постанова Кабінету Міністрів України № 250 від 27 квітня 1994 p.);
— суддям надається щорічна додаткова відпустка, тривалість якої залежить від стажу роботи на посаді судді: при стажі від 10 до 15 років тривалість щорічної додаткової відпустки становить 5 календарних днів; при стажі від 15 до 20 років — 10 календарних днів; при стажі 20 років і більше — 15 календарних днів;
— атестованим працівникам прокуратури надається щорічна додаткова відпустка, тривалість якої залежить від стажу роботи в прокуратурі: при стажі більш як 10 років — 5 календарних днів; при стажі більш як 15 років — 10 календарних днів; при стажі більш як 20 років — 15 календарних днів;
— громадянам, віднесеним до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надається додаткова відпустка тривалістю 14 робочих днів (16 календарних днів) — (п. 22 ст. 20 і ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
8. За працівниками, які користувались відпусткою більшої тривалості, ніж передбачено Законом «Про відпустки», зберігаються відпустки раніше встановленої тривалості на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давали їм право на цю відпустку (п. 2 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про відпустки»» № 505/96 від 15 листопада 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. 1997. № 2. Ст. 5).
9. Статтею 19 Закону України «Про відпустки» передбачено надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей:
— жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних;
— зазначена відпустка надається за тих самих умов і в тому ж порядку жінці, яка усиновила дитину, батькові, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), особі, яка взяла дитину під опіку