РОЗГЛЯД касаційних скарг і касаційних поданьпрокурора колегією суддів

РОЗГЛЯД КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
І КАСАЦІЙНИХ ПОДАНЬ ПРОКУРОРА КОЛЕГІЄЮ СУДДІВ

Загальні правила щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції сформульовані у ст. 320 та 333 ЦПК і передбачають таке: І
а) суд касаційної інстанції перевіряє лише законність судових рішень, тобто правильність застосування норм матеріального або! процесуального права;
б) перевірка законності судових рішень здійснюється в межах до-1 водів касаційної скарги (касаційного подання прокурора) і позовнії вимог, заявлених у суді першої інстанції;
в) перевірка законності судових рішень реалізується лише на] підставі наявних у справі матеріалів;
г) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вва-'| жати доведеними обставини (факти), що не були зазначені в рішенні-чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність або недо-стовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів наді іншими;
г) суд касаційної інстанції нових доказів не досліджує.
Із введенням у цивільний процес інституту касації та встаиовлеіг ням процедури розгляду справ у касаційному порядку виникло за^ питання: чи повинен суд, який розглядає справу в касаційному про-] вадженні, перевіряти обгрунтованість оскаржуваного рішення?
Відповідно до ст. 202 ЦПК рішення суду має бути законним і об-\ грунтованим. Поняття "законність рішення'* та "обгруптованіст рішення" тісно пов'язані між собою, а відмінності між ними досить умовні. У широкому розумінні будь-яке необгрунтоване рішення нб може бути визнано законним. Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 "Про су-І дове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального права і всебічно перевіривши об^ ставний, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їхі відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повною мірою відображені обставини, що мають значення для даної справи, ви-Ч сновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є впчерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З наведеного вище роз'яснення випливає, що деякі категорії законності та обгрунтованості збігаються. Це стосується вимог про точне дотримання норм процесуального права при розгляді й вирішенні судами цивільних справ (при наданні, дослідженні, оцінці доказів і встановленні на їх основі обставин справи).
Таким чином, суд, який розглядає справу в касаційному порядку, повинен приділяти увагу фактичній стороні справи, однак лише через призму критеріїв законності ухваленого рішення— шляхом перевірки дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, котрі встановлюють правила доведення; розподілу обов'язків доведення; належності й допустимості доказів: порядку збирання, надання і дослідження їх тощо. Наприклад, згідно зі ст. 62 Конституції України при здійсненні правосуддя не допускається використання доказів, отриманих незаконним шляхом. Отже, якщо суд ухвалить рішення на основі таких доказів, то він порушить норми процесуального права, якими регламентується порядок отримання доказів. Зазначене порушення повинно бути визнано істотним, якщо на основі таких доказів установлені фактичні обставини справи, що дає підстави вважати ніби воно призвело до неправильного вирішення справи (ст. 336 ЦПК).
У такому разі рішення підлягає скасуванню як незаконне, хоча порушення допущене судом при встановленні фактичної сторони справи.
Законом (ст. 328-330 ЦПК) врегульовано порядок і строки проведення первинних процесуальних дій судом касаційної інстанції, які передують розглядові справи судовою палатою. Справа, що надійшла до суду касаційної інстанції, передається в порядку черговості судді-доповідачу, який протягом десятиденного строку не лише встановлює наявність касаційних підстав для перегляду справи, а й перевіряє виконання судом першої інстанції комплексу процесуальних дій, передбачених ст. 323, 324 ЦПК. Встановивши, що на порушення вимог закону суд першої інстанції не виконав або неналежним чином виконав процесуальні дії, пов'язані з підготовкою справи для надсилання її до суду касаційної інстанції, суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про шо приймає ухвалу.Суддею-доповідачем не може бути суддя, який раніше бра участь у вирішенні цієї справи в суді першої та апеляційної інстанш (ст. 21 ЦПК).
Відповідно до ст. 328 ЦПК справа обов'язково переглядаєтьс складом судової палати, якщо: наведені у скарзі (поданні прокуро ра) доводи містять ознаки неправильного застосування судом пор процесуального права, що тягне скасування ухваленого рішення; касаційному провадженні перебуває справа аналогічного характеру суд допустив інше застосування закону, ніж касаційна інстанція, пр розгляді справи аналогічного характеру; справа по першій іистаиці розглянута апеляційним судом. Крім зазначених підстав, справ може бути передана на розгляд судової палати, якщо оскаржуван рішення має важливе значення для забезпечення однакового засто сування закону судами України, а також якщо наведені у скарзі до води дають підстави для висновку, що неправильне застосування су дами норм матеріального або процесуального права призвело аб могло призвести до неправильного вирішення справи.
Засада диспозитивності діє не лише в суді першої та апеляційно інстанцій. Відповідно до ст. 327 ЦПК особа, котра подала скарг (подання), має право відкликати її, у зв'язку з чим суд, який вирішу питання про допуск справи до касаційного розгляду, приймає ухва лу про повернення зазначених процесуальних документів.
На стадії допуску справи до касаційного розгляду питання про ї передачу на розгляд судової палати вирішується судом у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі. Якщо колегія суддів дійде висновку про відсутність підстав для пере гляду ухвалених у справі рішень, нею приймається ухвала про вілмо ву в задоволенні скарги (подання). В цьому разі колегія суддів, діюч" як суд касаційної інстанції, перевіряє правильність застосування су дом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або проце суального права і ухвалює процесуальний документ, яким розгляі справи в касаційній інстанції завершується. Ухвала підписується всі; складом суддів колегії та оскарженню не підлягає, а справа повер тається до суду першої інстанції. Копію ухвали протягом трьох дні канцелярія надсилає особам, які беруть участь у справі.
Передача справи на касаційний розгляд судової палати можлив за наявності згоди на це всього складу суддів. Справа підлягає пере дачі на розгляд судової палати, якщо хоча б один суддя складу суд дійшов такого висновку. При позитивному вирішенні питання спра
36
ва передається судді-доповідачу для підготовки доповіді, в якій викладаються обставини, необхідні для прийняття рішення судовою палатою.
Подача касаційної скарги (касаційного подання прокурора) на судові рішення, що набрали чинності, не перешкоджає їх виконанню Разом з тим ст. 329 ЦПК передбачено можливість зупинення виконання судових рішень колегією суддів у разі передачі справи па розгляд судової палати до закінчення касаційного провадження. Таке правило введене з метою захисту інтересів відповідача, якщо його права порушені. На практиці при скасуванні рішення, яке виконано, не завжди є можливість допустити поворот виконання, наприклад, за відсутністю в позивача переданого йому майна. Приведення сторін у попередній стан може бути вкрай ускладненим, а в деяких випадках навіть неможливим.
Відповідно до ст. 420, 422 ЦПК у певних категоріях справ, що переглядаються в касаційному порядку, взагалі не допускається поворот виконання скасованого рішення, крім випадків, коли воно було обгрунтовано на підроблених документах або навмисне неправдивих відомостях позивача (про стягнення аліментів, заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових відносин).
Не підлягають зупиненню виконання судові рішення, які на підставі імперативного припису закону або рішення суду в межах наданих йому прав підлягають негайному виконанню (ст. 217, 218 ЦПК).
Зупинення виконання рішення неможливе й тоді, коли воно вже виконане. У такому разі зазначена процесуальна дія є безпредметною. В разі перегляду в касаційному порядку викопаного рішення та наступної відмови в позові питання про поворот виконання вирішується в порядку, передбаченому ст. 420-422 ЦПК. Таким чином, перш ніж вирішити питання щодо зупинення виконання рішення, колегія суддів повинна переконатися, що воно не виконане.
Як показує практика, інколи з проханням про зупинення виконання рішення при оскарженні його в касаційному порядку звертаються позивачі, яким у задоволенні позову відмовлено (наприклад, У позові про визнання угоди недійсною, виселення, визнання особи Такою, що втратила право користування житловою площею, тощо). Зупинення виконання таких рішень також є неможливим, оскільки вони не підлягають примусовому виконанню.
 

З урахуванням дії диспозитивності в цивільному процесі зупинені ня виконання рішення можливе лише на прохання відповідача, якиї оскаржується рішення місцевого або апеляційного суду, а не із власі ної ініціативи суду касаційної інстанції.
Оскільки з ухваленням судом касаційної інстанції рішення про. вадження у справі вважається закінченим, із цього моменту зупинені ня виконання рішення автоматично втрачає силу (якщо справа ні передається на новий розгляд) і для скасування зупинення не вима) гається прийняття нового процесуального документа.