Регулювання відносин щодо використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності

Стаття 154. Регулювання відносин щодо використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
1.Відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами.
2.До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інте­лектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з ураху­ванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
1. Основу правового регулювання відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, становлять положення статей 41. 42 і 54 Конституції України про право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися ре­зультатами своєї інтелектуальної, творчоїдіяльності , недопущення недобросовісної конкуренції та гарантування захисту інтелектуальної власності. Права на результати інтелектуальної, творчої діяльності забезпечуються тим, що ніхто не може використовувати ці результати без згоди їх творців, за винятками, встановленими законом.
Конкретне регулювання зазначених відносин здійснюється ГК та іншими законами.
Зокрема, ГК визначає:
основні способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, у тому числі тих, що мають права інтелектуальної власності (ст. 20);
дії, що визнаються недобросовісною конкуренцією, та відповідальність за їх вчинення (статті 32—37, 251—256);
майнові права інтелектуальної власності такими, що можуть бути вкладами учасників ті засновників господарського товариства (ст. 86);
об'єкти прав інтелектуальної власності у сфері господарювання та правомочності щодо використання низки таких об'єктів (статті 15—162);
створення об'єктів інтелектуальної власності — однією з підстав виникнення господарських зобов'язань (ст. 174);
права інтелектуальної власності такими, що можуть використовуватися у процедурі вре­гулювання заборгованості неплатоспроможного боржника (ст. 213);
майнові права інтелектуальної власності такими, що можуть бути інвестиціями у сфері господарювання (ст. 326);
проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, — одним з напрямів інноваційної діяльності (ст. 327);
сферою гарантій держави охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності (ст. 329);
відносини з використання прав інтелектуальної власності згідно з договором комерційної концессії ( статті 366—376).
Відносини з використання та охорони прав інтелектуальної власності регулюються також ЦК і законами України щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності: «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р., «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 січня 1999 р., «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 p., «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на сорти рослин» від 17 січня 2002 р., «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 р., «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р.
Частиною національного законодавства України з регулювання зазначених відносин є відповідні міжнародні договори. Зокрема: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Паризький акт від 24 серпня 1971 p., Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 p., Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 p., міжнародний Договірпро закони щодо товарних знаків від 27 жовтня 1994 p., Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 p., Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин від 2 грудня 1961 p., Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, вчинена в Римі 26 жовтня 1961 p., Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 p., Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, прийнятий у Мадриді 28 червня 1989 р.
Згідно з ЦК та зазначеними законами України у разі розбіжності встановлених ними пра­вилз правилами відповідних міжнародних договорів України застосовуються правила останніх.
Окремі сфери господарської діяльності потребують спеціального регулювання відносин з використання об'єктів права інтелектуальної власності. Таке регулювання передбачено, наприклад, законами України: «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 р., «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р., «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995р., «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р., «Про друковані засоби масової інформації(пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р., «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 p., «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р., «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 1 грудня 1998 р., «Про насіння і садивний матеріал» від 26 грудня 2002 p., «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р., «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р,, «Про рекламу» від 3 липня 1996 р., «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» від 23 березня 2000 p., а також іншими законодавчими актами (Митним кодексом України від 11 липня 2002 p., Основами законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 p.).
2. Частиною 2 коментованої статті встановлена ієрархія положень законодавства у застосуванні їх до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності. Загальними тут є положення ЦК. Проте вони застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених ГК та іншими законами. Статтею 424 ЦК визначено, що майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об'єкта прав інтелектуальної власності, виключне право дозволяти використання такого об'єкта, виключне право перешкоджати його неправомірному використанню, в томучислі забороняти таке використання, а також інші права, встановлені законом. Ці права можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватись в інших відносинах.
Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження щодо зазначених прав за умови, що вони не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації цих прав та здійснення законних інтересів їх суб'єктів.
Наприклад, згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» виключне право дозволяти використання запатентованого винаходу (корисної моделі) не по­ширюється на таке використання з науковою метою, в порядку експерименту чи за надзви­чайних обставин, а також виключно для потреб транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України.
Відповідно до ст. 426 ЦК способи використання об'єктів права інтелектуальної власності визначаються законом. Зокрема, статтями 441, 453—455 ЦК встановлені невичерпні пере­ліки дій, що визнаються використанням твору, виконання, фонограми, відеограми та переда­чі (програми) організації мовлення.
Правомочності щодо використання об'єктів права інтелектуальної власності, найбільш поширених у галузі промислового та аграрного виробництва, а також пов'язаної з цим ви­робництвом торгівлі встановлені статтями 156—162 ГК та іншими законами.