Регулювання некомерційної господарської діяльності

Стаття 54. Регулювання некомерційної господарської діяльності
1. На суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які ви­значаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
2. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб'єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального роз­міру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом.
1. Поширення загальних вимог щодо регулювання господарської діяльності на суб'єктів некомерційної господарської діяльності пов'язано з тим, що некомерційне господарювання є складовою частиною господарської діяльності. Некомерційна господарська діяльність вхо­дить до єдиної системи господарювання і базується на її загальних правилах і принципах. Однак варто як враховувати особливості її здійснення різними суб'єктами господарювання, так і відмежовувати дану діяльність від підприємницької. Правила регулювання некомерцій­ної господарської діяльності містяться не лише у ГК, айв інших законодавчих актах.
2. Під безпечними умовами праці розуміються додержання правил і норм з техніки безпе­ки, відповідні освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випро­мінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я робітників, тощо (статті 88, 153 КЗпП).
Визначення та перелік основних соціальних гарантій встановлюються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 p., який визначає правові засади формування та застосування соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соці­альних гарантій.
Коментована норма не містить будь-яких обмежень щодо встановлення пільгових трудо­вих і соціально-економічних умов при укладанні трудового договору (контракту, угоди). У законодавчому порядку передбачається лише обов'язковий мінімум прав і соціальних га­рантій для працівників, який може бути збільшений як за колективними договорами й угода­ми, так і за індивідуальними трудовими договорами (контрактами).