Рішення суду апеляційної інстанції

 Рішення суду апеляційної інстанції

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції приймає ухвалу або рішення (ст. 312. 314 ЦПК). Зазначені процесуальні документи викладаються на письмі й підписуються усім складом суду, який розглянув справу (ст. 311 ЦПК).
Апеляційна ухвала за змістом має складатися з чотирьох частин: вступної (п. 1-4 ст. 313 ЦПК), описової (п. 5-7), мотивувальної (п. X) та резолютивної (п. 9 цієї ж статті).
У вступній частині ухвали мають бути зазначені: час і місце її прийняття; назва суду, прізвище та ініціали головуючого і суддів; прізвище й ініціали секретаря судового засідання; особи, які беруть участь у справі.
В описовій частині ухвали спочатку необхідно стисло викласти зміст заявлених вимог (вимоги позивача, заперечення відповідача, позиція третіх осіб), після цього — зміст резолютивної частини рішення суду першої інстанції. Виклавши зміст рішення, слід навести: узагальнені доводи апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора; надані додаткові докази; пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. При викладенні змісту апеляційної скарги (подання) слід зазначити не лише прохання особи, яка її подала, а й докази, згідно з якими вона вважає рішення неправильним.
У мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції має вказати, на якій підставі дійшов висновку про необхідність залишити рішення без зміни, скасувати або змінити його. Відповідним чином слід аргументувати і висновок суду про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Висновок про законність (незаконність), обгрунтованість (необґрунтованість) судового рішення суд апеляційної інстанції робить на основі аналізу як матеріалів, що містяться у справі, так і додатково наданих, відповідно до чинного законодавства, особами, котрі беруть участь у справі. Свої висновки він повинен порівняти з висновками, яких дійшов суд першої інстанції, що дає змогу з'ясувати питання про їх правильність або неправильність.
Суд апеляційної інстанції зобов'язаний викласти в мотивувальній частині ухвали свої міркування щодо правильності застосування судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм і послатись на закон, котрим керувався при прийнятті ухвали. В ухвалі апеляційна інстанція має право послатись і на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
Відхиляючи апеляційну скаргу чи подання, суд апеляційної інстанції повинен навести в ухвалі конкретні обставини й факти, шо спростовують докази апеляційної скарги чи подання. У разі скасування рішення і подачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції в ухвалі суду зазначається, в чому полягала неправильність рішення. Згідно з практикою, що склалась, в ухвалі, як правило, зазначається, які обставини справи необхідно з'ясувати, яких доказів слід зажадати (виправити через суд), а також які ще дії належить викопати судові першої інстанції при новому розгляді.
У резолютивній частині ухвали слід вказати наслідки розгляду апеляційної скарги чи подання. Висновки суду мають узгоджуватись із мотивувальною частиною ухвали і відповідними повноваженнями, наданими судові апеляційної інстанції. Як при скасуванні рішення, так і при залишенні його без зміни в резолютивній частині ухвали слід зазначити, рішення якого суду і в якій справі скасовується або залишається без зміни.
У разі часткового скасування рішення точно зазначається, в якій частині воно скасовується, а в якій залишається без зміни. Якщо провадження у справі, в якій рішення вже викопано, закривається судом апеляційної інстанції, в резолютивній частині ухвали має бути зазначено про поворот виконання рішення (ст. 420 ЦПК).
Ухвала суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою (поданням) набирає чинності негайно після її прийняття (ст. 317 ЦПК).
Суд. який розглядає справу в апеляційному порядку, не має права вирішувати наперед питання про достовірність або иедосто-вірність того чи іншого доказу, а також про те. яку норму матеріального права потрібно застосувати і яке рішення слід прийняти при новому розгляді справи. Обмеження прав апеляційної інстанції зумовлене дією в цивільному судочинстві засади незалежності суддів і підкорення їх лише закону (ст. 129 Конституції).
Згідно з п. 4 ст. 305 ЦПК апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нове рішення щодо позовних вимог. У цьому разі рішення суду апеляційної інстанції має відповідати цілому ряду вимог, найважливішими з яких є його законність і обгрунтованість (ст. 202 ЦПК).
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повною мірою відображені обставини, що мають значення для даної справи, виснов
24
ки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення є законним, коли суд. виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив її відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності — па підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 "Про судове рішення").
За вимогами законодавства, рішення суду апеляційної інстанції готує суддя-доповідач (ст. 311 ЦПК). У зв'язку з тим, що судове рішення — це найважливіший акт правосуддя, законом вимагається дотримання спеціальних вимог щодо його змісту й викладу. Воно повинно містити чіткі, грамотні, юридично правильні формулювання, без неясних, неоднозначних виразів та суджень, які ускладнюють його сприйняття.
Структуру і зміст рішення суду апеляційної інстанції чітко регламентовано законом. У ст. 203 ЦПК подаються реквізити та відомості, котрі повинні бути наявними в тексті рішення.
Передбачені ЦПК вимоги шодо форми і змісту рішення апеляційної інстанції дають можливість для виготовлення зазначеного процесуального документа у більш короткому викладі з обмеженням виготовлення мотивувальної частини в повному (розширеному) вигляді. Разом з тим передбачено оформлення обгрунтування висновків (мотивувальної частини рішення) суду у вигляді окремого процесуального документа. Із заявою про таке оформлення обгрунтування висновків суду можуть звернутися сторони та інші особи, які беруть участь у справі, протягом десяти днів, починаючи з дня проголошення рішення. Суд (суддя), який розглядав справу, протягом десяти днів із дня заявления вимоги зобов'язаний підготувати зазначений процесуальний документ, який оформляється відповідно до ст. 314 ЦПК. Передбачені строки для звернення та виготовлення обгрунтування висновків суду є процесуальними, а тому можуть бути продовжені або поновлені, якщо суд знайде для цього підстави (ст. 85 ЦПК).
Прийняте судом апеляційної інстанції рішення проголошується відповідно до вимог ст. 212 ЦПК і набирає чинності негайно після його ухвалення.