Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання

Стаття 178. Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання
1. Суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається незаконних підставах, не має права відмовити у ви­конанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.
2.Суб'єкт господарювання, який безпідставно ухиляється від виконання публічного зобов'язання, повинен відшкодувати другій стороні завдані цим збитки в порядку,визначеному законом.
3.Кабінет Міністрів України може у визначених законом випадках видавати правила, обов'язкові для сторін публічного зобов'язання, в тому числі щодо встановлення або регулювання цін. Умови зобов'язання, що не відповідають цим правилам або встановленим цінам, є недійсними.
1. Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання є різновидом майново-господарських зобов'язань, оскільки виникають при здійсненні господарської діяльності між вказаними суб'єктами. Публічні зобов'язання мають місце у тих сферах господарювання, де їх наявність обумовлена об'єктивними технологічними особливостями виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Це діяльність з енергопостачання, газопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, з перевезення транспортом загального користування, з надання послуг зв'язку, біржових послуг тощо (див. також коментар до ч. 6 ст. 179). Публічний характер відповідного зобов'язання визначається законом (законами України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р., «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р., «Про поштовий зв'язок» від 4 жовтня 2001 р. тощо) або установчими документами суб'єкта господарювання.
Під «кожним, хто до нього звертається на законних підставах» розуміється інша сторона зобов'язання, якою може бути як суб'єкт господарювання чи інший учасник господарських відносин (див. п. 2 коментарю до ст. 175), так і кінцевий споживач-громадянин як він визначений у Законі України «Про захист прав споживачів». Слід мати на увазі, що згідно з ч. З ст. 175 ГК зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання інегосподарюючими суб'єктами — громадянами, не є господарськими і регулюються ін­шими актами законодавства.
2. Визначальною особливістю публічного зобов'язання є те, що його сторона — суб'єкт господарювання, зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг чи продаж товарів, не має права безпідставно відмовитися від участі в такому зобов'язанні. У разі безпідставного ухилення від виконання публічного зобов'язання він повинен відшкодувати другій стороні заподіяні цим збитки в загальному порядку, встановленому ГК та ЦК. Він не має права також надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передба­чених законодавством.
3. Правила, обов'язкові для сторін публічного зобов'язання, установлені, зокрема, Правилами надання та одержання телекомунікаційних послуг (затверджені постановою КМУ від 9 серпня 2005 р. № 720), Порядком постачання електричної енергії споживачам (затверджений постановою КМУ від 9 квітня 2002 р. № 475), Порядком забезпечення споживачів природним газом (затверджений постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1729), Правилами надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою КМУ від 17 серпня 2002 р.
1155) тощо. Правила щодо ціноутворення передбачені постановою КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25 грудня 1996 р.
Умови конкретних зобов'язань, що не відповідають зазначеним правилам або встановленимцінам, визнаються недійсними в порядку, визначеному ст. 207 ГК.