Процесуальні засади розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про недобр

Стаття 257. Процесуальні засади розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про недобросовісну конкуренцію
1. Справи про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства розгляда­ються Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у порядку, встановленому законом.
Порядок розгляду АМК та його територіальними відділеннями справ про недобросовісну конкуренцію передбачений законами України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції» та іншими актами законодавства України.
Відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» і Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України затверджено Положення про Постійно діючу адміністративну колегію Антимонопольного комітету України від 2 березня 1995 р. Колегії підвідомчі справи про порушення законодавства проприпинення недобросовісної конкуренції, за винятком тих, які підвідомчі АМК. Крім того,Колегія переглядає у порядку нагляду, за поданнями державних уповноважених, протестами прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополі та їх заступників, рішення голів територіальних відділень.
Особи, права яких порушені діями, що є недобросовісною конкуренцією, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до АМК, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прів
За результатами розгляду справи про припинення недобросовісної конкуренції, в разі доведення вчинення порушення, залежно від обставин, приймається одне (постанова або роз­порядження) або два рішення (постанова і розпорядження).
У тих випадках, коли зацікавлені юридичні особи не згодні з винесеним рішенням щодо припинення недобросовісної конкуренції, вони мають право у тридцятиденний строк з дня одержання його копії звернутися до суду або господарського суду для визнання вказаних рішень цілком або частково недійсними.
Для покладення відповідальності за порівняльну рекламу не вимагається доведення факту зниження попиту на товари господарюючого суб'єкта, з якими проведено неправомірне по­рівняння.