Прострочення кредитора

Стаття 221.Прострочення кредитора
1.Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
2.Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кре­дитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах.
3. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення креди­тора.
1.Простроченням кредитора є таке прострочення виконання ним свого обов'язку, яке перешкоджає виконанню боржником свого зобов'язання перед кредитором. Частина 1 комен­тованої статті передбачає один із видів такого конкретного прострочення — відмову кредитора прийняти належне виконання, запропоноване боржником. Така відмова можлива як у відкритій формі (покупець прямо відмовився прийняти продукцію, доставлену йому продавцем), так і у формі ухилення від прийняття виконання (прямої відмови не було, але склад, на який мала бути доставлена продукція, виявився зачиненим).
Законодавець визначає й інші форми прострочення кредитора загальним формулюван­ням: «невиконання дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання». При цьому кваліфікувати поведінку кредитора як його прострочення можна лише в тому разі, коли до вчинення відповідних дій кредитором боржник не міг виконати перед ним свої зобов'язання.
2.За загальним правилом правовим наслідком прострочення кредитора є право боржника на відшкодування завданих простроченням збитків. Разом з тим, кредитор не несе зазначеної відповідальності, якщо доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необереж­ність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.
Оскільки боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, під час прострочення кредитора (див. коментар до ст. 220), то після закінчення прострочення боржник відповідає за виконання на загальних підставах.
3. Згідно з положеннями ч. З коментованої статті, якщо кредитор не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами або випливають із змісту зобов'язання,до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене за погодженням сторін на час прострочення кредитора.