Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку

Стаття 11. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку
1. Здійснення державою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання спрямовується на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб'єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і про­грамних документів економічного і соціального розвитку.
2. Законом визначаються принципи державного прогнозування та розроблення про­грам економічного і соціального розвитку України, система прогнозних і програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвит­ку, повноваження та відповідальність органів державної влади і органів місцевого са­моврядування у цих питаннях.
3. Основними формами державного планування господарської діяльності є Держав­на програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет Ук­раїни, а також інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку, порядок розробки, завдання та реалізація яких визначаються законом про державні програми.
4. Органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Конституції України розробляють і затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та здійснюють планування економічного і соціального розвитку цих одиниць.
5. Суб'єктам господарювання, які не враховують суспільні інтереси, відображені в програмних документах економічного і соціального розвитку, не можуть надаватися пе­редбачені законом пільги та переваги у здійсненні господарської діяльності.
1. Норми коментованої статті здійснюють ціннісно-орієнтаційний правовий вплив на результати діяльності всіх суб'єктів господарювання. У них закріплюється спрямованість правового регулювання на створення необхідних умов, які стимулювали б суб'єктів господарювання до врахування показників прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку.
Найвірогідніше, що найбільший економічний ефект від створення умов, про які йдеться у ч.1 даної статті, можна отримати у державних і комунальних підприємствах, а також у великих підприємствах будь-якого виду власності та організаційно-правової форми.
Перші, здійснюючи свою основну діяльність, зобов'язані виконувати загальногосподарські задачі щодо досягнення макроекономічного ефекту в масштабах окремого регіону чи України в цілому. Другі, за відсутності їх позитивного зобов'язання щодо виконання загальногосподарських задач, враховуючи значні масштаби їх виробничих і ринкових операцій, можуть істотно впливати на макроекономічну ситуацію, беручи участь у реалізації програм економічного і соціального розвитку. Подолати (перебороти) їх індиферентність до показни­ків прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку можна саме завдяки створенню умов для прибуткового функціонування їх капіталу.
Під економічними умовами слід розуміти майнову вигоду від залучення до виконання державних програм, одержання матеріальних благ внаслідок користування на пільгових умовах з фінансовими, трудовими, інтелектуальними, земельними і природними ресурсами на ринку даних ресурсів тощо. Під організаційними — надання управлінських технологій, послуг економічного менеджменту, інформаційних засобів прогнозування успішності того або іншого бізнесу в обмін на добровільно взяті ними зобов'язання стосовно залучення до реалізації державних програм. Під правовими — надання сприятливого юридичного режиму для про­вадження тієї чи іншої господарської діяльності.
2. Сутність встановлених у ч. 2 коментованої статті принципів державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України кореспондується з головним принципом інституціональної політики: доцільно все, що працює на ефективну національну економічну стратегію і не суперечить законодавству.
Саме про такі принципи йдеться, наприклад, у ст. 2 Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 бе­резня 2000 р. — це принципи цілісності, об'єктивності, науковості, гласності, самостійності, рівності, дотримання загальнодержавних інтересів. Вони орієнтують на створення умов для збільшення числа потенційних учасників реалізації довгострокових, середньострокових і короткострокових програм регіонального, загальногосподарського, національного і навіть наднаціонального масштабів.
До цього слід додати, що в сучасних умовах при розробленні програм економічного і соціального розвитку важливим є врахування «вимог забезпечення сталого економічного розвитку», розроблених і рекомендованих ООН. Багатьма державами позитивно сприймаються вимоги, і вони отримують відображення в їх стратегічних рішеннях. Можна передбачити, що названі вимоги у подальшому одержать конкретне втілення у законодавстві України. Безумовно, при подальшому удосконаленні вітчизняного законодавства будуть встановлені загальний порядок розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, повноваження та відповідальність органів державної влади і органів місцевого самоврядування у цих питаннях.
3.Форми державного планування господарської діяльності досить конкретно визначені у ч.3 коментованої статті, що, в принципі, не потребує якихось коментувань. Інша справа, що не всі ці форми мають достатнє законодавче забезпечення. Якщо, наприклад, щорічний Дер­жавний бюджет України складається на основі норм чинного Бюджетного кодексу, то інші форми державного планування поки що не мають достатньої законодавчої бази. Лише в по­дальшому можна очікувати розробки і прийняття таких законів, як закон про державні про­грами економічного і соціального розвитку України і закон про цільові державні програми.
4. Стаття закріплює принципове положення про компетенцію органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в питаннях розробки і затвердження програм соціально-економічного та культурного розвит­ку. Очевидним є зв'язок даного положення зі ст. 18 Закону України «Про державне прогнозу­вання та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», яка має назву «Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміні­страцій та органів місцевого самоврядування щодо державного прогнозування та розроблен­ня програм економічного і соціального розвитку».
5. Коментована стаття передбачає не загальний, а саме пільговий режим надання фінансо­вих, трудових, інтелектуальних, земельних і природних ресурсів (на ринку даних ресурсів) тим суб'єктам господарювання, які враховують суспільні інтереси, про які йдеться у про­грамних документах. Мета даної норми очевидна — подолати байдужість господарюючих суб'єктів до останніх.