продовження

6. Премії і винагороди, не обумовлені системою оплати праці, є мірою матеріального заохочення і мають цілком визначене призначення. Вони включають в себе:
— одноразові премії;
— винагороди за підсумками роботи колективу за рік;
— винагороди за виконання особливо важливих (непередбачуваних) робіт;
— вартість безкоштовно переданих робітникам акцій або пільг в їх придбанні як винагороди;
— матеріальна допомога всім або більшості робітників тощо. Одноразові премії і винагороди, не маючи чіткої кількісної
оцінки (творче ставлення до роботи, авторитет в колективі, професійна культура тощо), значно підвищують гнучкість і дійовість організації оплати праці.
7. Самостійним структурним елементом заробітної плати є надбавки і доплати, функціональне призначення яких — компенсування або винагородження працівника за відхилення від нормальних умов праці, що безпосередньо не враховані в тарифних ставках (окладах).
Функціональне призначення надбавок — це індивідуальна винагорода працівнику за його високу майстерність, яка перевищує передбачену тарифною ставкою чи посадовим окладом і, як правило, не пов'язана з покладанням на працівника яких-небудь додаткових трудових функцій понад тих, що були визначені при укладенні трудового договору.
Надбавки мають стимулюючий характер. Найсуттєвішими з них є:
— за високу професійну майстерність робітників;
— за виконання особливо важливої роботи;
— за знання і використання іноземних мов у роботі;
— за вислугу років.
Надбавка реалізується у формі доплати до заробітної плати і визначається на певний термін, після закінчення якого виплата припиняється або продовжується на новий термін.
Згідно з переліком надбавок і доплат до тарифних ставок і посадових окладів працівників об'єднань, підприємств і організацій, що мають міжгалузевий характер (міститься в Додатку до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України і Конфеде-рацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями на 1999—2000 роки, дія якої продовжена на 2001 р. рішенням соціальних партнерів від 11.04.01 p.), передбачені наступні над¬бавки:
— за високу професійну майстерність: робітникам III розря¬ду — 12 %, IV розряду — 16 %, V розряду — 20 %;
— за класність: водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів 2-го класу — 10 %, 1-го класу — 25 % встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час;
— за високі досягнення у праці — до 50 % посадового окладу;
— за виконання особливо важкої роботи на певний термін — до 50 % посадового окладу.
Функціональне призначення доплат — це компенсація робітнику в разі відхилення від нормальних умов праці, яка не передбачена в тарифних ставках (окладах).
Залежно від сфери докладання праці доплати можуть бути застосовані:
— без обмеження сфер діяльності;
— у певних сферах виконання робіт.
До доплат без обмеження сфер трудової діяльності належать:
— за роботу в надурочний час; оплата праці у святкові і неробочі дні; оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації;
— при невиконанні норми виробітку, при виготовленні продукції, що виявилася браком; за час простою; при освоєнні нового виробництва;
— особам, які не досягли вісімнадцяти років, за скорочення тривалості їх щоденної роботи.
Підставами для нарахування доплат, що застосовуються в певних сферах праці, можуть бути:
— заохочення до розширення професійного профілю, інтенсифікації праці і відшкодування додаткових витрат праці;
— відхилення від нормальних умов праці;
— особливий характер виконуваних робіт (сезонність, віддаленість, невизначеність об'єкта роботи).
До доплат по заохоченню і відшкодуванню додаткових витрат праці належать: за суміщення професій (посад), виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника; за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт, бригадирам з числа робітників, які не звільнені від основної роботи; за виконання обов'язків майстра навчальних майстерень; за ведення діловодства і бухгалтерського обліку; за обслуговування обчислювальної техніки.
До компенсаційних доплат за відхилення від нормальних умов праці належать: за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах праці; за інтенсивність праці; за роботу в нічний час; за перевезення небезпечних вантажів; за багатозмінний режим роботи.
Склад доплат, що пов'язані з особливим характером виконуваних робіт: за роз'їзний характер праці, за роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком (в текстильній промисловості), водіям, які працюють на легкових автомобілях, а також водіям, які працюють на інших автомобілях в експедиціях і розвідувальних партіях, зайнятих на геологічних, топографічних і інших роботах у кочових умовах; за роботу понад нормальну тривалість робочого часу в період масового приймання і закладення на зберігання сільськогосподарської продукції; за дні відпочинку, що надають¬ся за роботу понад нормальну тривалість робочого часу за вахто¬вим методом організації робіт тощо.
Перелік, умови встановлення і виплати, розмір і джерела коштів визначаються підприємством самостійно. При цьому надбавки і компенсаційні доплати, які передбачені законодавством, повинні бути не нижче розмірів, визначених законодавством. Повний перелік державних норм і гарантій та порядок їх застосування визначено в ст. 12 Закону України «Про оплату праці».
Інші надбавки і доплати регулюються локальними нормами права і встановлюються підприємством в межах наявних коштів. Розмір і умови їх виплат фіксуються в колективному договорі.
Доплати і надбавки, як правило, встановлюються у відносних розмірах (відсотках) і корегуються при зміні тарифних ставок (окладів) з урахуванням інфляції.
Відповідно до коментованої статті праця робітників може бути оплачена з застосуванням інших систем, у тому числі і безтарифної (пайової) системи оплати праці. При безтарифній системі конкретний рівень оплати праці робітнику наперед невідомий, оскільки його заробіток залежить від кінцевих результатів роботи трудового колективу. Головна суть безтарифної системи оплати праці полягає у паюванні колективного заробітку заздалегідь установленими коефіцієнтами співвідношення в оцінюванні праці різної складності.
Найбільш ефективно ця система може функціонувати в колективах підприємств з безцеховою структурою управління; малих фірмах; технологічно-спеціалізованих дільницях і цехах машинобудівних підприємств.
Норми оплати праці можуть бути встановлені у генеральних, галузевих і регіональних тарифних угодах. Колективні договори, що укладаються на підприємствах, організаціях і установах, не можуть містити умови, які зменшують розмір оплати праці працівників в порівнянні з укладеними угодами.
Механізм функціонування системи оплати праці на підприємствах детально висвітлено у Рекомендаціях щодо визначення заробітної плати працівників в залежності від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затвердже-них наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 44 від 31 березня 1999 р.