Приватні підприємства

Стаття113. Приватні підприємства
1. Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання — юридичної особи.
2. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодек­ом та іншими законами.
1. У статті, що коментується, визначені основні ознаки приватних підприємств (далі — ПП),які можуть створюватися у народному господарстві, в тому числі в аграрному секторі економіки. Згідно з Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 p., вихід із КСП із земельними долями (паями) і майновими паями як спосіб їх реформування надає також можливість громадянам (селянам) утворювати ПП, основою яких є право власності фізичної особи на землю у вигляді виділеної йому земельної частки (паю) та іншого майна, необхідного для сільськогосподарського виробництва. Офіційне тлумачення поняття ПП і його правового статусу міститься в листах Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 26 березня 2004 р. № 1858, від 25 серпня 2004 р. № 5764, від 25 березня 2X5 р. № 1860, від 31 серпня 2005 р. № 7515.
Наведене в коментованій статті визначення ПП дозволяє дійти висновку, що останнє створюється виключно на основі приватної власності фізичних осіб або юридичної особи і може бути створене одним, двома або більшим числом засновників — громадянами України, особами без громадянства та іноземцями або юридичною особою — власником, суб'єктом господарювання. ПП відповідає за боргами тільки своїм майном, а засновник не несе відповідальності за боргами ПП. У цьому перевага ПП перед суб'єктами підприємницької діяльності — громадянами, які відповідають за боргами всім своїм майном.
Згідно з чинним законодавством ПП не може бути створене шляхом об'єднання власності декількох юридичних осіб, або спільно фізичними та юридичними особами.
ПП може бути унітарним підприємством, заснованим на виділеному для господарської діяльності майні, яке може перебувати у приватній власності одного громадянина, іноземця, особи без громадянства або суб'єкта господарювання — засновника. У чинному законодавстві відсутні будь-які застереження щодо розміру статутного фонду ПП і порядку його формування, тому засновник ПП самостійно визначає і перше, і друге.
Статутний фонд ПП не поділяється на частки. При цьому його розмір вказує тільки на передбачувану вартість майна, яке засновник ПП планує відокремити для здійснення підприємницької діяльності, і не відображає реальної вартості підприємства як цілісного майнового комплексу. Корпоративне підприємство створюється, як правило, двома або більше фізичними особами — засновниками за їх спільним рішенням (засновницьким договором), діє на основі об'єднання майна, а також/або підприємницької або трудової діяльності засновни­ка учасників) і розподілі доходів і ризиків підприємства. Деякі нормативно-правові акти, зокрема закони України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 p., використовують поняття «приватне підприємство» в розумінні підприємства, заснованого на приватній формі власності, яке є відмінним від державного і комунального підприємства.
Власник має право на договірній основі використовувати працю громадян. ПП діє наоснові приватної власності і праці. У статті, що коментується, передбачається право ПП використовувати найману працю за трудовим договором (контрактом). Уклавши останній з працівником, ПП зобов'язане сплачувати за нього обов'язкові страхові внески, проводити відрахування до Пенсійного фонду України, а також виконувати інші обов'язки, передбачені трудовим законодавством України. ПП несе відповідальність за заподіяння шкоди здоров’юпрацівників під час виконання ними трудових обов'язків. ПП зобов'язане забезпечувати працівникам належні умови праці, передбачені трудовим законодавством.
2. Порядок організації і діяльності ПП — це, перш за все, порядок його створення, Особливості такого порядку чинним законодавством не передбачені, тому ПП створюється за ініціативою власника і реєструється з урахуванням загальних вимог ГК і Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців». Реєстрація ПП має порівняно спрощений характер, що пояснюється відсутністю вимоги про необхідність відокремлення будь-якого майна на момент реєстрації, а також вимоги про мінімальний розмір статутного фонду, що значно здешевлює реєстрацію.
Процес реєстрації ПП небагато чим відрізняється від процедури реєстрації приватного підприємця без створення юридичної особи. Згідно із ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців», статтями 57—58 ГК держава реєстрація ПП проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або в районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях за місцезнаходженням такого підприємства або за місцем проживання засновника(ів) ПП.
Для отримання свідоцтва про державну реєстрацію ПП і реєстрації статуту необхідноподати такі засновницькі документи, передбачені ст. 57 ГК:
— нотаріально засвідчений статут підприємства (два екземпляри в оригіналі і одна копії
— рішення власника або засновницький договір, якщо власників (засновників) декілька;
— реєстраційну картку ПП;
— документ, що підтверджує внесення плати за реєстрацію;
— договір оренди приміщення, якщо в ньому розташовуватиметься ПП, або докази місця знаходження засновника, якщо ПП реєструватиметься за його адресою.
За проведення державної реєстрації стягується реєстраційний збір у розмірі 10 неоподковуваних мінімумів доходів громадян. Для внесення ПП до Єдиного державного реєстр необхідні такі документи:
— заповнена облікова картка;
— оригінал статуту ПП (для відмітки Держкомстатом України) і його копія;
— оригінал свідоцтва про державну реєстрацію (для відмітки Держкомстатом України) і його копія;
— документ, що підтверджує внесення плати за включення підприємства до реєстру;
— копія наказу про призначення директора.
Для постановки на облік у податкових органах необхідні:
— заява за формою 1-ОПП;
— нотаріально завірена копія статуту;
— копія свідоцтва про реєстрацію ПП, завірена нотаріально або печаткою органу реєстрації;
— копія довідки Держкомстату України про внесення ПП до ЄДРПОУ, завірена нотаріально або печаткою органу реєстрації.
Для здійснення діяльності ПП необхідно мати відповідні печатки і штампи. Для відкриття рахунків у банківських установах необхідно мати:
— документи, що підтверджують проходження всіх попередніх етапів реєстрації;
— заяву, підписану керівником і головним бухгалтером ПП;
— банківські картки з нотаріально засвідченими підписами осіб, які мають право роз­поряджатися банківським рахунком ПП.
Протягом 10 днів з дня видачі свідоцтва про реєстрацію для реєстрації ПП в органах Пенсійного фонду України як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; як платника страхових внесків до Фондусоціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань ПП зобов'язано подати до вказаних фондів: 1) заяву; 2) належним чином завірену копію свідоцтва про реєстрацію; 3) завірену копію довідки Держкомстату України про внесення ПП до ЄДРПОУ.
Після державної реєстрації в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців», ПП набуває статусу юридичної особи і організовує свою господарську діяльність самостійно. З урахуванням економічної доцільності воно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, самостійно організовує виробництво продукції; за власним розсудом підбирає партнерів по економічних зв'язках, зокрема іноземних; у цілях забезпечення своєї господарської та іншої діяльності має право вступати у договірні відносини з будь-яким підприємством, установою, організацією і окремимигромадянами.
ПП самостійно розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який їм призна­чається, керує підприємством і формує трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації і ліквідації ПП. Спори, які виникають у процесі господарської діяльності ПП, вирішуються судом або господарським судом. ПП діє на умовах самоокуповування і самоврядування. Усі витрати воно покриває за рахунок власних доходів. ПП ca­мостійно встановлює ціни на свою продукцію (послуги) і на свій розсуд розпоряджається ними). Власник (засновник) самостійно планує діяльність і перспективи розвитку ПП, фонд оплати праці, визначає системи і розміри оплати.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» може бути проведено державну перереєстрацію змін до засновницьких документів ПП. Статтею 59 ГК (див. коментар) передбачено порядок і проце­дуру припинення діяльності суб'єкта господарювання, у тому числі і ПП, за допомогою реорганізації або ліквідації.