Природні монополії

Стаття 28. Природні монополії
1.Стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефек­тивним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей вироб­ництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єкта­ми господарювання, не можуть бути замінені у споживанні іншими, у зв'язку з чим по­пит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на такі товари, ніж попит на інші товари (послуги), — вважається природною монополією.
2.Суб'єктами природної монополії можуть бути суб'єкти господарювання будь-якої форми власності (монопольні утворення), які виробляють (реалізують) товари на рин­ку, що перебуває у стані природної монополії.
3. Законом про природні монополії визначаються сфери діяльності суб'єктів при­родних монополій, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші органи, які регулюють діяльність зазначених суб'єктів, а також інші питання регулюван­ня відносин, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані при­родної монополії, та на суміжних ринках за участі суб'єктів природних монополій.
1.Галузі економіки, що належать до природних монополій, відрізняє відсутність конку­рентних механізмів. Внаслідок цього неможливим є встановлення балансу інтересів вироб­ників та споживачів за допомогою регулювання співвідношення «попит — пропозиція». Мо­нопольне становище суб'єктів природних монополій спричиняє відсутність потреби у зростанні обсягів виробництва, покращенні якості продукції, що виготовляється, викорис­танні інноваційних розробок. Крім того, стабільний попит на продукцію природних моно­полій призводить до зростання цін без підвищення її кількісних та якісних характеристик. Оскільки стан природної монополії є для ринку специфічним, товарні ринки, що перебува­ють у стані природної монополії, характеризуються низкою специфічних ознак. Такими ознаками є:
1) неефективність конкурентних відносин;
2) наявність певних технологічних особливостей;
3) унікальний характер товарів, що виробляються на певному виробництві, чи послуг, що надаються;
4) незалежність від цінової політики попиту на ринку товарів чи послуг.
Слід враховувати, що для визнання ринку таким, що перебуває у стані природної монопо­лії, необхідна наявність однієї або кількох вказаних ознак.
Запобігання монополістичним зловживанням суб'єктів природних монополій можливо в разі ефективного державного регулювання та запровадження конкурсного підґрунтя при за­купівлі ними матеріальних ресурсів. Державний вплив на природні монополії спрямований на захист споживачів товарів і послуг та недопущення зловживання монопольним ста­новищем на ринку суб'єктами природних монополій. Регулювання повинно створювати під­ґрунтя для ефективного функціонування і розвитку галузей, що є природними монополіями, шляхом забезпечення умов для повного покриття економічно виправданих затрат підпри­ємств і адекватного інвестування в розвиток виробництва шляхом регулювання формування монопольних структур і здійснення окремих функцій з метою нейтралізації негативних про­явів монополізму.
До основних засобів державного регулювання діяльності природних монополій слід від­нести: цінове регулювання шляхом встановлення цін і тарифів або їх граничного рівня; кон­троль за дотриманням вимог угод, за інвестиційною та іншою діяльністю суб'єктів природ­них монополій; аналіз діяльності суб'єктів природних монополій та розробка рекомендацій щодо її удосконалення.
1. До суб'єктів природних монополій належать суб'єкти господарювання будь-якої фор­ми власності, що виробляють товари на ринку, який перебуває у стані природної монополії. У відносинах природних монополій також беруть участь споживачі.

До ознак діяльності суб'єктів природної монополії можна віднести такі: суб'єкти господарювання займаються підприємницькою діяльністю; така діяльність є регульованою; діяльність здійснюється у сферах, обмежених законодавством.
3. До сфер діяльності природних монополій належать:
транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та їх розподіл; транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; передача та розподіл електричної енергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітря­нимрухом; зв'язок загального користування; централізоване водопостачання та водовідведення; централізоване постачання теплової енергії; спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається КМУ (ст. 5 Закону України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 p.).
Серед суміжних ринків слід виділити: постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом;
зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу ліцензійними умовами);
внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним, повітряним, річковим та морським транспортом;
виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (ліцензійними умовами); постачання електричної енергії;
виробництво теплової енергії (крім випадків, коли вона використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб) в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва теплової енергії (ліцензійними умовами);
надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку (ст. 6 Закону України «Проприродні монополії»).
Регулювання діяльності природних монополій здійснюється центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, якими є національні комісії, що утворюються і лік­відуються за указами Президента України. Комісії функціонують відповідно до Закону Укра­їни «Про природні монополії», а також положень, що затверджуються Президентом України.
Діяльність Національної комісії регулювання електроенергетики України регулюється відповідним Положенням, затвердженим Указом Президента України від 21 квітня 1998 р. >_ 235 98.
Державний контроль за додержанням антимонопольного законодавства у сферах природних монополій здійснюється АМК відповідно до його компетенції.