Припинення трудового договору з працівником, направленим за постановою суду на примусове лікування

Крім підстав, передбачених статтею 36 цього Кодексу, трудовий договір припиняється також у випадку направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію.
1. З метою боротьби з алкогольними захворюваннями Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 червня 1972 р. було введено примусове лікування хронічних алкоголіків, які добровільно не бажали лікуватися або пиячили після лікування.
2.  Питання про направлення осіб на лікування до лікувально-трудового профілакторію вирішує районний (міський) суд за наявності відповідного медичного висновку.
Направлення до лікувально-трудового профілакторію на примусове лікування — захід адміністративно-медичного характеру, який не є судимістю.
3.  Особа, яка направлена на примусове лікування від алкоголізму, хоч і за постановою суду, але до психоневрологічної лікарні системи Міністерства охорони здоров'я України, а не до лікувально-трудового профілакторію Міністерства внутрішніх справ України, не може бути звільнена з роботи за ст. 37 цього Кодексу.
У випадку тривалого лікування, з такою особою трудовий договір може бути розірваний за підставами, передбаченими пунктом 5 статті 40 КЗпП України, тобто у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (Информационный бюллетень Верховного Суда УССР. - 1980. - № 36. - С. 59).